Новий етап у творчості Діккенса розпочався з появою роману "Домбі та син" (1848), у якому особливо яскраво зображено зіткнення світу визиску й черствості зі світом безкорисливості й доброти. В центрі роману — образ містера Домбі, власника торговельної фірми "Домбі та син", для якого нічого не існує, окрім інтересів його фірми. Він байдужий до дружини та дочки, і лише в синові Полеві сподівається побачити спадкоємця. Для повнішого розкриття характеру Домбі письменник загострює конфлікти. Містеру Домбі протиставлені в романі його діти — Флоренс і Поль, бідний юнак Уолтер Гей та інші герої, наділені добротою і чуйністю, щирістю і простотою, любов'ю до людей.

Наступні твори Діккенса ("Холодний дім", 1852-1853; "Важкі часи", 1854; "Крихітка Дорріт", 1855-1856) продовжують змальовувати світ соціальних суперечностей з позиції етичних критеріїв добра та зла.

До блискучої плеяди англійських романістів належить і Вільям Теккерей (1811-1863). В історію світової літератури він увійшов як автор двотомної епопеї "Ярмарок суєти. Роман без героя" (1848), де створено широку реалістичну картину англійського життя першої половини XIX століття, а також змальовано Європу епохи наполеонівських війн. Природність, простоту і щирість почуттів обстоює у своєму найвідомішому романі "Джен Ейр" Шарлотта Бронте (1816-1855).

Росія. У другій половині XIX століття новий етап розвитку реалізму починається і в Росії. Ідеї нового художнього напряму були сформульовані найпопулярнішим тогочасним критиком В. Бєлінським, навколо якого сформувалася група молодих письменників, для яких художні принципи реалізму, проголошені Пушкіним, Гоголем, Лєрмонтовим, стали відправною точкою творчості. Критик Ф. Булгарін зневажливо назвав цю групу "натуральною школою", але вислів цей незабаром став естетичним лозунгом і літературним терміном. У тлумаченні Бєлінського це визначення означало відображення літературою життя найширших суспільних верств у всіх його проявах, показ людини у взаємодії з її оточенням тощо.

Ядро "натуральної школи" склали Д. Григорович, І. Тургенев, І. Гончаров, Ф. Достоєвський. Друкованим органом нового напряму став журнал "Современник". Одним із провідних жанрів у творчості письменників "натуральної школи" став так званий "фізіологічний нарис" з його дослідженням будь-якого явища суспільного життя як клітини єдиного організму. Але вже починаючи із сере-