II — IV [Пульхерія Олександрівна і Євдокія Романівна, зустрівшись із Разуміхіним, почали радитись, як бути далі із заручинами Дуні та Лужина. Дуня, щоправда, вже зважилася не виходити за нього заміж. Несподівано до кімнати боязко увійшла Соня Мармеладова, щоб запросити Раскольникова на завтрашню похоронну відправу. Ро-діон пообіцяв їй обов'язково прийти і разом з Разуміхіним подався до Порфирія Петровича — слідчого у справі вбивства Альони Іва нівни та Лизавети, оскільки той розшукував усіх боржників убитої лихварки. ] Порфирій Петрович вийшов розпорядитися відносно чаю. Думки крутилися у голові Раскольникова, мов вихор. Він був страшенно роздратований. "Головне, навіть і не криються, і церемонитись не хочуть! А з якої речі, коли мене зовсім не знаєш, говорив ти про мене з Никодимом Хомичем? Виходить, уже й таїти не хочуть, що стежать за мною, мов зграя собак! Так одверто в пику й плюють! — дрижав він від люті,— Ну, бийте прямо, а не грайтеся, мов кішка з мишею. Це ж неввічливо, Порфирію Петровичу, адже я ще, може, й не дозволю!.. Встану, та й кину всім в очі всю правду; і побачите, як я вас зневажаю!..— Він із зусиллям перевів подих.— А що, коли мені так тільки здається? Що. коли це міраж і я в усьому помиляюсь, і через недосвідченість злюся, підлої ролі своєї не витримую? Може, все це без якогось там наміру? Всі слова їх звичайні, але щось в них є... Все це завжди можна говорити, але щось та є. Чому він сказав прямо "в неї"? Чому Замьотов додав, що я хитро говорив? Чому вони розмовляють таким тоном? Дійсно... тон... Разуміхін тут же сидів, чому ж йому нічого не здається? Цьому невинному дурневі ніколи нічого не здається! Знову трусить мене!.. Підморгнув мені Порфирій чи ні? Певно, дурниця; навіщо б підморгувати? Нерви, чи що, хочуть мої дратувати чи знущаються з мене? Або все міраж, або знають!.. Навіть Замьотов зухвалий... Чи зухвалий Замьотов? Замьотов передумав за ніч. Я й передбачав, що передумає! Він тут наче свій, а насправді уперше прийшов. Порфирій йог» за focfH не вважає, до нього спиною сидить. Знюхались! Неодмінно через мене зйю'хались! Неодмінно до нашого приходу про мене говорили!. А чи знають же про квартиру? Швидше б уже! Коли я сказав, що квартиру наймати вчора втік, він не дочув, не зрозумів... А це я влучно про квартиру докинув: потім
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||