та! Соня! Сердешні, лагідні, з очима покірливими... Любі!.. Чом вони не плачуть? Чом вони не стогнуть?.. Вони все віддають... дивляться покірливо й тихо... Соня, Соня! Тиха Соня!.."

Він важко перевів подих... двері були відчинені навстіж, і на порозі стояв зовсім не знайомий йому чоловік і пильно його розглядав.

Раскольников не встиг ще повністю розплющити очі і одразу заплющив їх знову. Він лежав навзнак і не ворушився. "Сон це триває чи ні", думав він і непомітно знову трошечки підвів вії, щоб подивитись: незнайомий стояв на тому ж місці і продовжував у нього вдивлятись. Раптом він обережно переступив через поріг, старанно причинив за собою двері, підійшов до стола, почекав якусь мить,— весь цей час не зводячи з нього очей,— і тихо, без шуму, сів на стілець біля дивана; капелюх поставив збоку, на підлозі, а обома руками сперся на паличку, поклавши підборіддя на руки. Видно було, що він приготувався довго чекати. Скільки можна було роздивитись крізь вії, що злегка моргали, чоловік цей був уже немолодий, дебелий, і з густою, світлою, майже білою бородою...

Минуло хвилин з десять. Було ще видно, але вже вечоріло. В кімнаті панувала цілковита тиша. Навіть із сходів не долинало жодного звуку. Тільки дзижчала і билася якась велика муха, вдаряючись з льоту об скло. Нарешті це стало нестерпним: Раскольников раптом підвівся і сів на дивані.

— Ну, кажіть, чого вам треба?

— А я ж так і знав, що ви не спите, а тільки удаєте,— почув він дивну відповідь. Незнайомий спокійно розсміявся.— Аркадій Іванович Свидригайлов, дозвольте відрекомендуватись...

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА І — IV

[Свидригайлов прийшов, щоб якось компенсувати Дуні заподіяні ним моральні збитки. Він хоче запропонувати їй десять тисяч карбованців. Свидригайлов також повідомив, що його покійна дружина відказала Дуні у духівниці ще три тисячі. Увечері в Дунечки і Пульхерїі Олександрівни збираються Разуміхін, Раскольников і Лужин. Дуня розриває заручини з женихом. Після цього Раскольников приходить до Соні.]

— Я про діло прийшов говорити,— голосно й нахмурившись промовив раптом Раскольников, встав і підійшов до Соні. Та мовч-