свідомість того, що вона мусить допомогти Жульєнові, повернула їй сили.

"Треба за всяку ціну дістати цю коробочку",— казала вона собі, прискорюючи ходу.

Вона почула, як її чоловік розмовляє з лакеєм саме в кімнаті Жульєна. Але, на її щастя, вони перейшли в дитячу кімнату. Вона підняла матрац і засунула руку в солому так рвучко, що подряпала собі всі пальці. Але, хоч вона й була дуже чутлива до болю, зараз вона його навіть не помітила, бо майже тої самої хвилини намацала гладеньку поверхню картонної коробочки. Вона схопила її і вибігла з кімнати.

Ледве позбулася вона страху, що її побачить чоловік, як думка про цю коробочку так жахнула її, що вона й справді мало не впала непритомна.

"Значить, Жульєн закоханий, і ось тут, у мене в руках, портрет жінки, яку він кохає".

Опустившись на стілець у передпокої біля дверей його кімнати, пані де Реналь поринула в муки ревнощів, її недосвідченість допомогла їй і тут. Здивування, яке вона відчула, полегшувало її муки. Увійшов Жульєн, схопив коробочку, не сказавши ні слова, не подякувавши, побіг до себе в кімнату, розпалив камін і кинув коробку у вогонь. Він, блідий та знесилений, дуже перебільшував небезпеку, яка йому загрожувала.

"Портрет Наполеона, — казав він сам собі, похитуючи головою.— І його зберігає у себе людина, яка висловлює палку зненависть до узурпатора! І портрет цей знаходить пан де Реналь, затятий рояліст, до того ж такий розгніваний на мене зараз! І на довершення необережності, на звороті портрета на білому картоні — рядки, написані моєю рукою. І тут уже не може бути ніякого сумніву щодо мого захоплення Наполеоном! І кожне з цих освідчень датоване. Останнє — позавчорашнім числом.

Так би й загинуло в одну мить моє добре ім'я! — казав собі Жульєн, дивлячись, як горить коробочка,— а це все, що я маю, тільки ним я й живу... Що за життя, Боже праведний!"

X—XIV

[Обурений Жульєн Сорель на дорікання пана де Реналя в тому, що він мало звертає уваги на дітей, пішов у Вер'єр на сповідь до пана Шелана і повернувся лише пізно ввечері. Зранку він відпросився на три дні, які провів у друга, молодого лісоторговця Фуке.]