ного листа.— Знов якісь красиві фрази",— думав він. Але, прочитавши, він зблід. Лист містив усього кілька рядків:

"Мені треба поговорити з вами; я мушу з вами говорити сьогодні ж увечері; коли проб'є першу годину після півночі, виходьте в сад. Візьміть велику драбину садівника біля колодязя; підставте її до мого вікна і підніміться до мене. Ніч буде місячна, але байдуже".

XV-XVIII

[Після болісних і тривалих роздумів Жульєн прийняв тверде рішення діяти.]

XIX. Італійська опера

О, how this spring of love resembleth The uncertain glory of an April day; Which now shows ail the beauty of the sun And by, and by a cloud takes ail away!

Shakespeare¹

Пробило першу годину; почувши цей звук, він у ту ж мить сказав собі: "Піднімуся по драбині!"

Його наче осяяло натхнення; переконливі докази негайно з'явились цілою юрбою. "Нещаснішим я вже не можу бути!" — казав він собі. Він кинувся до драбини,— садівник замкнув її на ланцюг. Курком одного з своїх пістолетів, розламавши його при цьому, Жульєн, виявляючи в цю мить нелюдську силу, розігнув одну з ланок ланцюга, що тримав драбину. За кілька хвилин вона вже була в його руках і він приставив її до вікна Матильди.

"Вона розсердиться, покаже всю зневагу до мене, та що з того! Я поцілую її, поцілую востаннє, а потім піду до себе і вб'ю себе... Перед смертю мої губи торкнуться її щоки".

Він злітає по драбині щодуху, стукає у віконницю. Матильда почула, вона хоче відчинити віконницю, але драбина заважає; Жульєн хапається за залізний гачок, що тримає віконниці, коли вони одчинені, і, тисячу разів ризикуючи зірватись, сильним ривком зсо-»ує драбину набік; тепер Матильда може відчинити віконницю.

¹  О, як нагадує весна любові Квітневий день мінливий! Любо сяє Із височіні сонечко привітне, А тут вже хмара небо закриває.

Шекспір. "Два веронці"