В оповіданні "Дама з собачкою" (1899) письменник утверджує високу красу і поетичність почуття справжнього кохання, яке полонить людину і вивищує її. Анна Сергіївна і Гуров, які покохали один одного, змушені приховувати своє кохання, оскільки відчувають гнітючий тягар світу пошлості. Цей світ гнобить людину, придушує її прагнення до іншого, кращого життя. В оповіданні є й інша тема — духовне відродження людини під впливом кохання. Гуров і Анна Сергіївна завдяки силі великого почуття змінюються. Як це часто буває у Чехова, у "Дамі з собачкою" відсутня сюжетна розв'язка. Герої духовно порвали з минулим, вони не змирилися із силами ворожого світу, а, навпаки, вступають з ними в боротьбу. Герої "Дами з собачкою" звичайні, прості люди. Письменник не возвеличує їх, але попри це вони поетичні натури з багатим душевним світом.

Малі жанри, особливо оповідання, вимагали від письменника віртуозної майстерності при відборі і композиції матеріалу. На малій площі, з невеликою кількістю персонажів письменник-оповідач повинен подати загальну картину через окремі деталі. І Чехов умів відібрати матеріал, наповнити невеликий твір великим змістом. Його оповідання — це епічні твори, які ставлять значні морально-психологічні проблеми, які подивовують своєю стрункістю, ємністю. Чехов умів виокремити суттєву деталь, важливу для характеристики персонажа чи предмета. Вона у письменника зустрічається значно частіше, аніж у кого-небудь, багато його оповідань на деталях і побудовані. Однією деталлю Чехов може намітити фон розповіді, розкрити сутність людського характеру, передати індивідуальність мови, досягти художньої конкретизації. У "Скрипці Ротшильда", наприклад, суттєве значення має верба, яку згадує перед смертю дружина Якова. Яків не пам'ятає, як вони сиділи під вербою. Але, побачивши стару вербу, він раптом згадав, якою була верба молодою. Ця деталь звучить в оповіданні лейтмотивом.

За О. Захаркіним

ЛЮДИНА У ФУТЛЯРІ

З самого краю села Мироносицького, в сараї старости Прокопа розташувались на ночівлю запізнілі мисливці, їх було тільки двоє: ветеринарний лікар Іван Іванович та учитель гімназії Буркін. У Івана Івановича було досить дивне, подвійне прізвище — Чимша-