Антон Павлович Чехов народився 17 січня 1860 р. ум. Таганрозі в сім'ї дрібного крамаря. У 1876 р. батько Чехова розорився і переїхав з родиною в Москву. Антон залишився у Таганрозі сам, щоб закінчити гімназію. У ці роки майбутній письменник багато читав, писав нариси для гімназійного журналу. Незабаром Чехов вступив на медичний факультет Московського університету (1879).

Становлення таланту. З 1880 р. Чехов активно співпрацював з популярними гумористичними журналами. Свої оповідання він здебільшого підписував псевдонімом Антоша Чехонте. Його твори швидко зажили популярності. Протягом п'яти років Чехов написав близько 400 гуморесок, змалювавши у цих творах людей різних професій і соціальних верств: акторів, лікарів, військових, купців, учителів, літераторів, священиків чиновників тощо. Письменник ущипливо і тонко висміював обивателів, відтак комізм та іронія стали однією з найважливіших особливостей його творчості.

1886 рік став переломним у творчості Чехова. Опублікувавши книгу "Строкаті оповідання", він немовби підбив підсумки зробленому, щоб перейти на вищий щабель творчого розвитку.

У 90-і роки Чехов здобув європейську славу. У ці роки побачили світ такі шедеври, як "Палата №6", "Чорний монах", "Студент", "Людина у футлярі", "Іонич", "Дама з собачкою" та ін. У цих творах автор подав глибокий аналіз дійсності, зафіксувавши у довершених художніх образах.

У 1890 р. Чехов, який на той час уже страждав від туберкульозу, здійснив виснажливу поїздку на Сахалін — місце царської каторги і заслання. Результатом цієї подорожі стала книга "Острів Сахалін" (1895). З березня 1892 року Чехов із сім'єю переїжджає у куплений ним маєток Меліхово поблизу Москви. Там він лікує хворих селян, власним коштом будує кілька шкіл для селянських дітей.

Чехов і театр. Чехов був не тільки талановитим прозаїком, а й великим драматургом-новатором. Широкий успіх драматургії Чехова починається з п'єси "Чайка" (1895-1896), у якій автор порушує теми служіння мистецтву, значення мистецтва в суспільному житті, долі талановитого художника. Постановка п'єси в сезоні 1898/99 року була справжнім тріумфом театру і драматурга. Відтоді зображення чайки стало емблемою Московського Художнього театру. Новим етапом у творчому розвитку письменника стали п'єси "Три сестри" (1901) і "Вишневий сад" (1904), в яких