У 1842 р. письменник вирішив об'єднати в одну грандіозну епопею всі опубліковані і ще ненаписані твори, щоб якнайповніше відобразити історичний розвиток французького суспільства — від революції 1789 р. до сучасності. Свою епопею автор назвав "Людською комедією" і працював над нею до кінця життя. Відтак, окрім "Етюдів про звичаї", до "Людської комедії" увійшли ще два цикли творів — "Філософські етюди" та "Аналітичні етюди".

У своїй епопеї Бальзак створив галерею яскравих типових образів, об'єднавши десятки романів та оповідань єдиним ідейним змістом, що увиразнюється за допомогою кола спільних проблем, тем, конфліктів і сюжетних ситуацій.

У березні 1850 р. здійснилася давня мрія Бальзака: він, вже смертельно хворий, одружився у м. Бердичеві з Е. Ганською. Після повернення до Франції він помер у Парижі 18 серпня 1850 року. У прощальному слові над могилою видатного письменника його друг і товариш по перу В. Гюго сказав: "Бальзак був найпершим з-поміж великих, найкращим з-поміж вибраних...".

"Гобсек"

"Гобсек" — це чимале оповідання або невелика повість. Щоправда, жанрова приналежність не є тут цілком певною, бо йдеться про твір, у якому наче й немає звичної зав'язки та справжньої розв'язки. І хоча, працюючи над цією повістиною, Бальзак не мав ще й гадки про "Людську комедію", проте "Гобсек" скидається на частину якогось великого цілого, а не на річ, завершену у самій собі. Таке враження зміцнюється завдяки якійсь навмисній "недбалості" оповіді: авторське слово лише обрамлює мову адвоката Дервіля, яка, у свою чергу, переривається репліками слухачів чи додатковими авторськими поясненнями. Дарма, що з жодним із персонажів читач досі не зустрічався, про декого з них мовиться, наче про давніх знайомих. Утім, створені Бальзаком образи й справді незабаром почнуть перетворюватися на "персонажів, що повертаються". До певної міри усе це можна пояснити тим, що, включаючи у 1848 році "Гобсека" до "Сцен приватного життя", Бальзак подбав про те, щоб вписати цей твір у загальний контекст "Людської комедії", хоча й особливо не переймався з'ясуванням усіх згаданих особливостей. Мабуть, ще й уповні не усвідомлюючи масштабності свого задуму, Бальзак одразу спрямував зусилля не так на окреме, як на загаль-