ГОБСЕК

Скорочено

Баронові Баршу де Паноан З усіх вихованців Вандомського колежу, здається, тільки ми з тобою трудимося на літературній ниві, недарма ж ми захоплювалися філософією уже в тому віці, коли повинні були захоплюватися тільки "De viris". Ми знову зустрілися, коли я писав цю повість, а ти працював над своїми чудовими творами з німецької філософії. Отже, ми обидва не зрадили свого покликання. Сподіваюся, тобі буде так само приємно побачити тут своє ім'я, як мені приємно поставити його.

Твій давній шкільний товариш де Бальзак

[У салоні віконтеси де Гранльє довше, ніж звичайно, засидівся адвокат і близький друг сім'ї, що завжди охоче допомагав у скрутну хвилину, — пан Дервіль. Здогадуючись, що донька віконтеси, мадемуазель Камілла, кохає родовитого, але не дуже багатого графа Ернеста де Ресто, Дервіль вирішує переконати господиню салону віддати дівчину за цього юнака і розповідає присутнім досить таємничу і трагічну історію.]

— Ця історія пов'язана з романтичною пригодою, єдиною у моєму житті. Ну от, ви й смієтеся, вам здається кумедним, що у стряп-чого можуть бути якісь романи. Але й мені було колись двадцять п'ять років, і на той час я вже багато набачився у житті. Розповім спочатку про одного чоловіка, який брав участь у цій історії і якого ви не могли знати. Йдеться про лихваря. Не знаю, чи зможете ви з моїх слів уявити собі обличчя цього чоловіка, що його я, з дозволу Академії, назвав би "місячним ликом", так його жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота. Волосся в мого лихваря було гладеньке, акуратно причесане, із сивиною попелясто-сірого кольору. Риси обличчя, незворушного, як у Талей-рана¹, здавалися відлитими в бронзі. Оченята, жовті, як у куниці, були майже без вій і боялися світла; але дашок старого кашкета надійно захищав їх від нього. Гострий ніс, подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик, а губи були тонкі, як у алхіміків або

¹Талейран Шарль Моріс, князь (1754 — 1838).