не, не так на особу, як на суспільство. І побудова "Гобсека" переконливо це засвідчує.

А от те, що оповідачем виступає один із персонажів, а не всезна-ючий автор, є загалом нехарактерною для творчості Бальзака особливістю. P. М. Альберес навіть назвав письменника "теософом" за те, що він, мовляв, проникає під черепи своїх героїв, знає геть усе про їхні найпотаємніші наміри — звичайна людина на таке не здатна, це до снаги лише Богові чи дияволу. Проте коли йдеться саме про такого героя, як Гобсек, певна (зрозуміло, лише вдавана!) відмова Бальзака від всезнання є природною: вона надає авторові можливість не бути беззастережно й цілком об'єктивним. Дивлячись на старого лихваря очима Дервіля, який по-своєму поважає й любить Гобсека, письменник зовсім не збирається змальовувати потвору.

Така "необ'єктивність" знадобилася письменникові ще й для того, аби протиставити Гобсека його клієнтам — графині де Ресто та її коханцеві Максиму де Траю, людцям не лише без честі й совісті, а й без будь-якого масштабу, навіть масштабу зла.

Що ж до Гобсека, то його постать видається масштабною з будь-якого погляду — він ніби витесаний із монолітної кам'яної брили. Тому й викликає до себе аж ніяк не огиду, а невіддільний від поваги острах. Насамперед імпонує його непохитна, якась природна послідовність. До того ж, у межах власної сутності старий лихвар ще й має певні уявлення про честь і гідність.

Гобсек — перший із Бальзакових "титанів", тому зобразити його таким безпосередньо від себе автор ще не зважувався. Отож і став йому в пригоді оповідач Дервіль. Але відмова від всезнання має й інші наслідки: вона немов огортає Гобсека серпанком таємничості. Звідки він узявся? Чи справді був колись піратом? Хтозна... І фарби втрачають різкість, пом'якшуються. Гобсек — сила і влада, але приховані, неофіційні, до того ж, може, ще й достеменно нерозгадані... Тому від більшості дійових осіб "Людської комедії" Гобсека відрізняє ще одна риса: в інших персонажів зовнішність і єство, як правило, збігаються — характери написані на обличчях, а суспільне становище можна визначити за фасоном жилета. Бальзак не випадково приділяє таку увагу зовнішності: на його думку, вона віддзеркалює людську сутність. Але у Гобсека це не так: потаємний король Парижа, він ходить у старому картузі і благеньких панталонах.

За Д. Затонським