від часу 1812 року, запах і звук якого ми ще чуємо і любимо... Мені соромно було писати про нашу перемогу в боротьбі з бонапартівсь-кою Францією, не описавши наших невдач і нашого сорому... Отже, від 1856 року повернувшись до 1805 року, я від цього часу маю намір провести вже не одного, а багатьох моїх героїнь і героїв через історичні події 1805, 1807, 1812, 1825 і 1856 років".

Праця над романом тривала шість років (1863-1869), і в процесі її часові рамки твору обмежились 1812-1824 pp. Надрукована частинами в "Русском вестнике", книга мала величезний успіх. Одразу стало зрозуміло, що твір не вкладається у традиційні форми жанру. Традиційний роман з його сюжетною лінією, що ґрунтується на долі героя, не міг умістити життя всієї країни, до чого прагнув Толстой. Потрібно було подолати головне розмежування — між приватним та історичним життям. Толстой показує, що життя людей єдине і протікає за спільними законами в будь-якій сфері, хай це буде сфера сімейна чи державна, приватна чи історична.

Такою ж незвичною, як і жанр твору, була композиція. Відсутність єдиної сюжетної лінії спонукала Толстого шукати нові прийоми зчеплення велетенської будівлі епопеї в єдине ціле. Він змінив роль епізоду. Епізоди у "Війні і мирі" зчеплювалися не тільки сюжетним, причинно-наслідковим зв'язком, але й вступали і в особливий зв'язок, який сам Толстой назвав зв'язком "зчеплень". Таких епізодів, об'єднаних не сюжетним, а зв'язком "зчеплень" у романі величезна кількість, що забезпечує твору з кількома сотнями дійових осіб і багатьма, цілком автономними сюжетними лініями художню єдність і цілісність.

Окрім того, Толстой, не враховуючи звичайних персонажів, що являють собою повноцінні реалістичні характери, створив образи двох персонажів, які, також будучи реалістичними характерами, несуть на собі особливе навантаження, стаючи майже символічними образами. Це образи Кутузова і Наполеона, що уособлюють два протилежних начала життя — об'єднуюче і роз'єднуюче. І до цих образів тією чи іншою мірою тяжіють практично всі персонажі "Війни і миру", розділені тим самим на людей "війни" і людей "миру". Таким чином, "Війна" і "мир" у Толстого — це два універсальних стани людського буття, життя суспільства.

Суспільство, в якому запанувало начало "війни", розпадається, втрачає єдність, його представники живуть егоїстичними інтереса