Дивись на небеса — в немодних балахонах
Там душі вмерлих Літ стоять, мов на балконах,
І видно поблиски мерехкотливих свіч.

Під аркою моста кривавить сонце воду,
О люба, наслухай шелескотливу Ніч,
Що саваном важким волочиться зі Сходу.

Переклад з французької Д. Павличка

MOESTA ET ERRABUNDA¹

Скажи, чи серцем ти возносилась, Агато,
Над брудом ницих міст, над прірвою мерзот,
До моря чистоти сяйливого, як свято,
До сині ясної незайманих висот?
Скажи, чи серцем ти возносилась, Агато?

О море, за труди людей возвесели!
Хто дав тобі, хрипкій співачці, колискову
Співати нам повік, де хвиль гудуть вали,
Де вихорів орган вривається в розмову?
О море, за труди людей возвесели!

Несіть мене звідсіль, вагони і фрегати!
Тут обертаються всі людські сльози в твань!
Чи правда, що не раз печальний дух Агати
Говорить: покидай світ злочину й страждань?
Несіть мене звідсіль, вагони і фрегати!

Мій раю запашний, о як далеко ти!

Там — радощі й любов, і все навкруг погідне,

Все поринає там у втіхи чистоти,

Все, що кохаєш там, твого кохання гідне!

Мій раю запашний, о як далеко ти!

Але зелений рай дитинного кохання,
Прогулянки, пісні, цілунків спрагота,

¹  Смутні й заблукані думки (лат.).