Переглянути всі підручники
<< < 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 > >>

 

Та, вигнаний з небес, на иадолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.

Переклад з французької Д. Павличка

L'ALBATROS

Souvent, pour s'amuser, les hommes d'équipage
Prennent des albatros, vastes oiseaux des mers,
Qui suivent, indolents compagnons de voyage,
Le navire glissant sur les gouffres amers.

A peine les ont-ils déposés sur les planches,
Que ces rois de l'azur, maladroits et honteux,
Laissent piteusement leurs grandes ailes blanches
Comme des avirons traîner a côté d'eux.

Ce voyageur ailé, comme il est gauche et veule!
Lui, naguère si beau, qu'il est comique et laid!
L'un agace son bec avec un brûle-gueule,
L'autre mime, en boitant, l'infirme qui volait!

Le Poète est semblable au prince des nuées
Qui hante la tempête et se rit de l'archer;
Exilé sur le sol au milieu des huées,
Ses ailes de géant l'empêchent de marcher.

ЗОСЕРЕДЖЕННЯ

О скорбносте моя, старайся страх збороти.
Ти прагла вечора — ось він іде, поглянь,—
Для одного спочин, для іншого — турботи,—
Все місто в сутінках ятріє, наче грань.

Хай ницих юрми йдуть в пристанища мерзоти,
На свята насолод і рабських звеселянь,
Щоб потім докором самих себе колоти,
Дай руку, обійдім здаля низотну твань!

 

Переглянути всі підручники
<< < 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 > >>
Hosted by uCoz