й оригінальні вірші, які засвідчували зрілість і самобутність його таланту. В них наявні і щирі зізнання ("Silentium", "Як над попелом гарячим..."), і поетичні картини природи ("Весняні води", "Осінній вечір"), і філософські роздуми. Тоді ж виникає і ряд чудових творів його любовної лірики.

Навесні 1836 року поет послав у Петербург кілька десятків віршів, з якими познайомився Пушкін, відзначивши їхню "глибину думки, яскравість фарб, новизну і силу мови". Двадцять чотири вірші під спільною назвою "Вірші, надіслані з Німеччини" із підписом "Ф. Т." з'явилися у третьому та четвертому томах пушкінського "Современника".

У 1837 році Тютчев був призначений старшим секретарем російської місії в Туріні, а незабаром — повіреним у справах. Залишивши сім'ю у Петербурзі, в серпні 1837 року поет виїхав у столицю Сардинського королівства. В Туріні довелося Тютчеву пережити важку втрату: померла його дружина Елеонора Тютчева. Після другого одруження з Ернестиною Дьорнберг він змушений був подати у відставку через самовільний від'їзд у Швейцарію з нагоди вінчання. Наприкінці вересня 1844 року поет із сім'єю повернувся на батьківщину, а через півроку бав зарахований у відомство Міністерства закордонних справ.

На батьківщині. Петербурзький період життя поета позначений новим піднесенням його ліричної творчості. В 1848-1849 він пише справжні шедеври: "Неохоче та несміло...", "Коли у колі згубливих турбот...", "Сльози людськії, о сльози людськії...", "Російській жінці", "Як диму стовп світліє в вишині" та ін. В 1854 році в додатку до "Современника" вийшла перша поетична збірка Тютчева, в цьому ж році побачило світ окреме видання творів поета.

Психологічною глибиною були позначені нові вірші поета: "О, як ми згубливо кохаєм...", "Доля", "Остання любов", "Весь день вона лежала в забутті..." та ін., які склали так званий "денисьєвський цикл". Цей поетичний цикл став своєрідною ліричною повістю про кохання, пережите поетом "на схилі літ", до Єлени Денисьєвої.

Помер Федір Тютчев 15 (27) липня 1873 року, похований у Петербурзі на кладовищі Новодівичого монастиря.