Від романтизму до символізму Романтичний напрям, народившись під знаком Великої французької революції 1789 року, як вважали і самі романтики, і їхні майбутні дослідники, найбільшого розквіту набув у першій третині XIX століття. Центром романтичного напряму стала поезія. "Кожна людина є Всесвітом, яка з ним народилась і з ним помре. Під кожним надмогильним каменем похована ціла всесвітня історія",— писав німецький поет-романтик Г. Гейне, а Ф. Гельдерлін стверджував: "Ми прагнемо неосяжного". І поети-романтики справді зважилися зазирнути в безодні Всесвіту, проникнути в діалектику людської душі і відкрити там небачений і таємничий світ людського духу. Вони доторкнулися до таємниці невисловлюваності почуття і спробували передати її якщо не в слові та образі, то у звучанні нових музикальних ритмів. У своєму прагненні неосяжного поети-романтики надзвичайно розширили горизонти бачення світу — в його просторових, історичних, часових, ідейно-світоглядницьких, духовних, психологічних вимірах. Романтична поезія шукала можливостей саморозкриття в героїчних діях і вчинках (Адам Міцкевич, Шандор Петефі, Джордж Байрон), в революційних змаганнях (Джордж Байрон, Персі ЦІеллі, Віктор Гюґо, Генріх Гейне). Романтики не наслідували старе, а вносили свої акценти в кожен жанр, форму, стилістичну тональність. Перш за все ці новації полягали в ліричній насиченості поетичних жанрів. Починаючи з 30-х років XIX століття, у Франції, а згодом і в інших європейських літературах набуває розвитку новий ідейно-художній напрям — реалізм. На відміну від романтизму, який акцентував увагу на внутрішньому світі людини, основоположною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, людини і суспільства. Творцями нового напряму були О. де Бальзак і Стендаль, Ч. Діккенс і В. Теккерей, Г. Флобер і М. Гоголь та ін. Поезія, для якої художні завдання реалізму не могли стати органічними, втратила свою панівну роль у літературі. Проте в середині XIX століття у Франції виник символізм — напрям, тісно пов'язаний з романтичною культурою. В основі його естетики лежить концепція "двох світів", згідно з якою весь навколишній світ — лише тінь, "символ" світу ідей. Шарль Бодлер справедливо вважає
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||