дав згодом у своїй автобіографії Раїч, — коли, бувало, навесні чи влітку, проживаючи у підмосковній, ми разом із Ф.І. виходили з дому, запасалися Горацієм, Вергілієм або будь-ким із вітчизняних письменників і, вмостившись у гаю, заглиблювалися в читання". Розповідаючи про здібності свого "обдарованого від природи" вихованця, Раїч згадує про те, що "після тринадцятого року він перекладав уже оди Горація з дивовижним успіхом". З ранніх поетичних спроб Тютчева збереглася лише ода "На новий 1816 рік". Вона була прочитана 22 лютого 1818 року поетом і перекладачем, професором Московського університету О. Мерзляковим у Товаристві любителів російської словесності. 30 березня того ж року юного поета було обрано членом Товариства.

Московський університет. Восени 1819 року Тютчев вступив на словесне відділення Московського університету. Щоденник тих років приятеля Тютчева, майбутнього історика та письменника М. По-годіна, свідчить при широту їхніх зацікавлень. Друзі звертались до літератури, історії, філософії, все піддаючи критичному аналізу. Так виникали їхні суперечки та розмови про російську, німецьку та французьку літературу, про "вплив, який словесність однієї мови справляє на словесність іншої". Значний вплив на формування світогляду поета мали філософські погляди Паскаля та Руссо.

Московський університет Тютчев закінчив за два роки. Навесні 1822 року він уже був зарахований на службу в державну колегію закордонних справ і, будучи призначеним позаштатним чиновником російської дипломатичної місії в Мюнхені, незабаром покинув батьківщину.

На дипломатичній службі. Перші шість років перебування за кордоном Тютчев працював "поза штатом" в російській місії і лише в 1828 році отримав місце другого секретаря. Цю посаду він обіймав аж до 1837 року. Неодноразово у листах до рідних і знайомих Тютчев жартома писав про те, що надто довго тягнеться його підвищення, і так само жартівливо пояснював: "Оскільки я ніколи не ставився до служби серйозно, — справедливо, що служба також насміхалася з мене".

За кордоном поет провів понад двадцять років. Там він продовжував займатися перекладацькою справою. Від Горація, Шиллера, Ламартіна він звертається до Ґете і німецьких романтиків. Найпершим із російських поетів він перекладає вірші Гейне, з яким певний час був у дружніх стосунках У 20-30-і роки Тютчев пише