генєва, було перенесено 95, із них 68 зазнали ґрунтовної чи часткової правки.

У 1858 році Фет залишає військову службу. Турбуючись про влаштування власного життя, він купляє маєток Степанівку, що на Орловщині, і кидається, за висловом одного із критиків, "з літератури у фермерство". З 1867 року і протягом десяти років він водночас виконує обов'язки мирового судді.

"Вечірні вогні". Останні роки життя Фета позначені новим і несподіваним підйомом його творчості. Він багато перекладає — Овідія і Проперція, Горація і Марціала; філософські праці Шопенгауера і "Фауста" Ґете. Проживаючи час від часу в Москві, Фет готує до видання свої поетичні збірки. Перша вийшла друком у 1883, друга — у 1885, третя — у 1889, четверта — у 1891 роках, за рік до смерті.

"Вечірні вогні" — основна назва збірок Фета. Друга їхня назва — "Зібрання невиданих віршів Фета". До "Вечірніх вогнів", за поодинокими винятками, дійсно включалися ще не опубліковану на той час поезії, головним чином ті, які Фет написав після 1863 року. Збіркам "Вечірніх вогнів" притаманна внутрішня стрункість і цільність, Багато ключових думок і мотивів у них повторюються, перегукуються, утворюючи певну єдність. Головними темами його поетичних творів стали природа та кохання.

Поезія Афанасія Фета

Період виходу збірок "Вечірні вогні" (1883-1891) — це час надзвичайного творчого підйому Фета. В основі його поетики — натурфілософія, що виражає видимі та невидимі зв'язки людини і природи. Намагаючись охопити їх у всьому розмаїтті, Фет створює цілі поетичні цикли. Розвиток однієї теми — головна організуюча ланка фетівських циклів і перш за все таких, як "Весна", "Літо", "Осінь", "Сніги", "Ворожба", "Вечори та ночі", "Море". Пантеїстичні пейзажі Фета завдяки циклізації зливаються разом, утворюючи єдиний символічний пейзаж, який відтворює вже стан людської душі.

Цей стан характеризується тим, що романтичний герой Фета намагається злитися з позамежним, оскільки лише там він може пережити стан абсолютної свободи. Але в це позамежне людину веде природа. Розчиняючись у світі природи, занурюючись у найта-ємничіші його глибини, герой Фета набуває здатності бачити прекрасну душу природи. Найщасливіша мить для нього — відчуття