Свет ночной, ночные тени, Тени без конца, Ряд волшебных изменений Милого лица,

В дымных тучках пурпур розы, Отблеск янтаря, И лобзания, и слезы,

И заря, заря!..

***

Убога мова в нас!
Хотіти й не могти,
Ні друзям, ні чужим не перекажеш ти
Того, що в грудях б'є, немов прозорі хвилі.
І марна вся жага невтолених сердець,
І перед вічною оманою мудрець
Схиляє сивину в несилі.

Спроможен тільки ти, поете, в слушну мить
Крилатим звуком слів схопити й закріпить
І темні сни душі, і трав зникомий запах.
Так для безмежності лишивши діл земний,
Юпітерів орел сяга височини

Й раптових блискавиць приносить сніп у лапах.

Переклад з російської Г. Конура ***

В борні житейській згубивши надію,
Стомивши душу на герці нерівнім,
Так часом дивно я очі закрию
І прозріваю у захваті дивнім.

Як тьма осіння, де сполох погасне,
Буденний морок ще глибше чорніє,
І тільки в небі, мов заклик прекрасний,
Сіяють зір золочені вії.