цілковитого духовного злиття з природою: "Нічні квіти удень бачать сни, та лиш сонце за гаєм зайде, Розцвітають тихенько вони, І я чую, як серце цвіте" (1885). Цвітіння серця — символ духовного злиття з природою (причому такого злиття, яке відбувається як естетичне переживання).

Естетизм стає визначальною ознакою психологізму Фета, входить у романтичну колізію його лірики,

Характерний стан героя Фета — це стан естетичного зачудування, коли читач мовби поступово втягується в процес переживань, а потім і сам стає учасником естетичної дії. Захопленість природою приводить ліричного героя у світ краси, що призводить його до романтичного відчуття земного буття. Таку ж владу над героєм має і жіноча краса, краса кохання. Характерні в цьому аспекті чи не н&йзнаменитіші вірші Фета — "Я прийшов до тебе, мила..." та "Шепіт... ніжний звук зітхання...". Поезія "Я прийшов до тебе, мила..." вперше була надрукована в сьомому номері журналу "Отечественные записки" за 1843 рік. У цей час вона здавалася певною "поетичною зухвалістю", оскільки була надто незвичною в порівнянні з прийнятою тоді поетичною нормою, яка зобов'язувала бути гранично точним у слові. Попри це поезія "Я прийшов до тебе, мила..." надзвичайно цільна. Фет зауважував: "Завдання лірика не в злагодженому відтворенні предметів, а в злагодженості тону". Все в цьому вірші внутрішньо пов'язане одне з одним, йдеться про єдиний порив почуття, ніби на одному подиху. Предмети зовнішнього світу та почуття героя співвідносяться, перегукуються далекими та близькими асоціаціями. Почуття ведуть до предметів, а предмети, за смисловими та музикальними асоціаціями, вказують на почуття.

Справді новаторським твором є своєрідна лірична п'єса: "Шепіт... ніжний звук зітхання...". Вірш був написаний наприкінці 40-х років, а вперше надрукований у другому номері журналу "Москвитянин" у 1850 році. Своею надзвичайністю та нетрадиційністю він одразу ж привернув до себе увагу критики — як позитивну, так і негативну, спричинив появу десятків пародій. В уявленні читачів і критиків він став "найбільш фетівським віршем", своєрідним поетичним "автопортретом". Вірш складається із самих лише називних речень, без жодного дієслова, тільки предмети та явища, які називаються почергово: шепіт — ніжний звук зітхання і т.д. Але попри все це предметним і речовим вірш не назвеш. Предмети