На початку XX ст. у середовищі російських символістів сформувалася нова поетична школа — акме'ізм. Поступово акмеїсти ("Цех поетів") стали самостійною групою: видають журнал "Гіперборей" (1912), кілька збірок "Цеху поетів", журнал "Аполлон". Серед акмеїстів особливо вирізнялися поети М. Гумільов, С. Городецький, А. Ахматова,
О. Мандельштам.

Одночасно з акмеїстами на літературну арену Росії вийшли різноманітні групи футуристів: кубофутуристи, чи кубісти (Д. і М. Бур-люки, В. Хлєбніков, В. Камєнський,
В. Маяковський та інші); "Мезонін поезії" (В. Шершеневич); "Центрифуга" (С. Бобров, M. Асеев, Б. Пастернак); егофутурист І. Сєверянін. Футуристи оголосили себе новаторами, проте їхня творчість у більшості випадків вилилась у крайній формалізм, котрий не мав нічого спільного з мистецтвом.

Запитаная та завдання.

1. Розкажіть про характер та особливості розвитку літератури на межі століть. Чому кінець XIX — початок XX ст. називають "присмерковою добою"?

2. Як ви розумієте явище декадансу? Назвіть його найвидатні-ших представників у літературі.

3. Які художні напрями та течії формувалися на межі XIX та XX століття?

4. Дайте характеристику теорії "чистого мистецтва" і поетичної групи "Парнас".

5. Окресліть у загальних рисах так званий "срібний вік" у російській поезії. Назвіть провідні напрями та течії і найвид&тніших його представників.