явищем у літературі. Зневажаючи моралізування "школи здорового глузду", вони стверджували, що моральність є неодмінним складником високого мистецтва.

Старшим серед парнасців був пізній романтик Теофіль Готье, який у 1835 році проголосив гасло "мистецтво для мистецтва", стверджуючи: "Прекрасне тільки те, що нічому не служить; все корисне — потворне". Його збірка "Емалі і камеї" (1852) є шедевром надзвичайно багатого за розмаїттям відтінків словесного живопису. Вловлюючи і передаючи словами витончені переливи напівтонів, поет став своєрідним предтечею мистецтва імпресіонізму. Живописна поезія Готьє завжди народжується завдяки віртуозному використанню образів, рим і ритмів.

Принцип "мистецтва для мистецтва", поєднуючись зі зневагою до "юрби" (передусім — до юрби ситих міщан), був головним і в творчості Теодора де Банвіля. Банвіль ще більше, ніж Готьє, прагне до віртуозності форми, багато займається римою, пробує писати складні за строфікою твори — сонети, балади, рондо, тріолети та ін. Свої пошуки в царині віршування Банвіль виклав у "Маленькому трактаті про французьку поезію" (1872). Лише одну поетичну збірку ("Трофеї", 1893) випустив Жозе-Марія де Ередіа. До неї увійшла низка довершених сонетів, що передають міфологічні, археологічні та географічні риси різних країн та епох.

Близьким до парнасців був ПІ. Бодлер, їхню ненависть до вульгарності сучасного світу і скептицизм поділяли Г. Флобер і В. Гюґо.

На зламі ХІХ-ХХ століть настав так званий "срібний вік" у російській поезії. Російська школа "чистого мистецтва" продовжила та розвинула традиції світової літератури. Російський модернізм (декаданс) був явищем досить строкатим. Це, зокрема, виразилось у виникненні різних напрямів у межах нової літератури. Основними з них були: символізм (В. Брюсов, О. Блок), акмеїзм (С. Городецький, М. Зенкевич, А. Ахматова) та футуризм (В. Мая-ковський, В. Хлебников, M. Асєєв, В. Каменський).

Одним із найперших і найпоширеніших напрямів у російському модернізмі був символізм, що особливо яскраво виявив себе у поезії. В останнє десятиліття XIX ст. побачили світ "Символи" Д. Ме-режковського, три збірки "Російські символісти", видані у 1894-1895 роках В. Брюсовим, перші книги К. Бальмонта, Ф. Сологуба та інші.