"Нова" драма Драматургія XIX століття формувалась і розвивалась у руслі загального літературного процесу. На початку XIX століття найбільш значні драматичні твори опублікували письменники-романтики (Г. Клейст, Дж. Байрон, П. Шеллі, В. Гюго). У драмах цих авторів пафос свободи особистості і протест проти буржуа передавалися через яскраві події, легендарні чи історичні, втілювались у сповнених ліризму монологах. Але панівне становище у драматургії доби романтизму посідають лірична і ліро-епічна драма. З цьому погляду варто виокремити ліричні драми Дж. Байрона "Манфред" та "Каїн". Герої філософських драм Байрона виступають як представники усього пригнобленого людського роду. Реалістична драма посіла панівне становище спочатку у російській літературі, починаючи з 20-30-х років XIX ст. (О. Грибоедов, О.Пушкін, М. Гоголь). Психологічні драми, сповнені суворого реалізму, створив Л. Толстой ("Влада пітьми", 1886). Розквіт західноєвропейської реалістичної драми припадає на кінець XIX — початок XX ст. Біля витоків "драми ідей", у якій поєднується гостра полемічність і психологічна майстерність у змалюванні характеру персонажа, стоїть творчість Генріка Ібсена. Важливою прикметною рисою творчого методу норвезького драматурга є ретроспективна композиція, тобто така побудова драми, при якій подія, що стала зав'язкою основного конфлікту, відбувається до того моменту, з якого розпочинається дія драми на сцені. При такій побудові драма Ібсена перетворюється в осягнення суті — соціальної, моральної, психологічної — тих вчинків героїв, які здійснювалися в минулому, основна увага концентрується не на інтризі, а на оцінці подій і вчинків. Ібсен так визначав мету будь-якої драми: "П'єса не закінчується з падінням завіси після п'ятої дії — справжній фінал знаходиться поза її межами; поет намітив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, після цього — наша справа, справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу шляхом особистої творчості". Великим реформатором англійського театру, одним із вождів "нової драми" був Бернард Шоу. Сцену англійський драматург уяв-
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||