20 вересня 1828 p. у невеличкому містечку Шієні народився найвидатніший норвезький драматург, поет Генрік Ібсен. Ще в дитинстві йому довелося зазнати усіх принижень бідності. Батько майбутнього драматурга розорився, коли хлопчику було вісім років. З п'ятнадцяти років, живучи далеко від рідних, Генрік працює учнем аптекаря у Грімстаді і мріє про славу поета. У 40-х роках Ібсен захопився революційними ідеями і писав вірші, присвячені героям угорської революції 1848-1849 років. У 1850 році Ібсен переїжджає до столиці Норвегії і бере активну участь у політичному і культурному житті. Драматургічна творчість Ібсена пов'язана з його роботою режисера у першому норвезькому національному театрі в місті Бергені (1852-1857), а згодом — у Кристіанії (тепер Осло).

Початок творчого шляху. Шлях Ібсена-драматурга розпочинається ще у Грімстаді, коли він пише віршовану драму з римської історії "Катіліна". У цьому творі проявилася характерні для Ібсена зацікавленість суспільними проблемами, потяг до символіки, особлива увага до відтворення боротьби у душі героя. У 50-х роках драматург створив кілька героїчних драм за мотивами скандинавського епосу. Пристрасний заклик до боротьби за національну єдність пролунав у відомій історичній драмі "Боротьба за престол" (1864).

У 1864 р. Ібсен покидає батьківщину. До такого рішення драматурга спонукали різні обставини: на батьківщині його твори не набули визнання, а робота режисера не давала ні морального задоволення, ні добробуту. Крім того, Ібсен відчував відразу. до політичного життя своєї країни. Пережити світоглядну кризу йому допомогла поїздка за кордон. В Європі він гостріше бачить майбутні суспільні зміни. У 1871 році під час Паризької Комуни Ібсен писав: "Стара примарна Франція розбита... Ось-ось затріщать і западуться в безодню застарілі ідеї!.. Потрібна революція людського духу..." Він надіється, що така "революція людського духу" зможе знищити державу, яку він називав "прокляттям для індивіда".

У розквіті таланту. Саме в цю пору (2-а пол. 60-х — 80-і pp.) Ібсен створює свої найкращі психологічні драми, що стали новим словом у драматургії Європи. Розмову про сучасність драматург розпочинає філософсько-алегоричними драмами "Бранд" (1866) і "Пер Гюнт" (1867), написаними в Італії. Видатним літературним явищем стала драматична поема "Пер Гюнт". Використовуючи традиційні гротескові персонажі романтичної казки, зберігаючи самобут-