ляє як місце дискусії, як майданчик для зіткнення ідей, постановки проблем. Він обстоює принципово нову структуру драми — " драму-дискусію", "проблемну п'єсу-симпозіум", користуючись при цьому особливим способом викладення проблем у "відстороненій" формі — парадоксом.

На межі ХІХ-ХХ ст. драма зазнала значних зрушень у творчості Чехова, який, "осягнувши душевну драму інтелігенції свого часу, глибокому драматизму надав форми скорботно-іронічного ліризму" (В. Халізєв). Новаторським явищем у західноєвропейській драматургії межі століть була творчість бельгійця Моріса Метерлінка. Теоретик і творець символістської драми Метерлінк у кращих своїх п'єсах ("Принцеса Мален", "Непрохана", "Сліпі", "Синій птах") створив особливий символістський "театр мовчання". За Метерлінком, душа драми — це врочистий і безупинний діалог людини та її долі, а це спілкування може відбуватися лише у мовчанні.

Залягання та завдання.

1. Розкажіть про особливості розвитку західно-європейської драматургії на межі століть. Як ви розумієте визначення "нова драма"?

2. Якими були культурні та теторико-літературні передумови оновлення європейського театру?

3. Сформулюйте головні шляхи еволюції театру Західної Європи: "драма ідей" Г. Ібсена, "драма-дискусія" Б. Шоу, ліро-психологічна драма А. Чехова, символістський театр "мовчання" М. Метерлінка.