Нора. Трішки можна! Правда? Ну, трішечки! Ти ж тепер маєш велику платню і будеш заробляти багато-багато грошей.

Хельмер. Так, з нового року. Але видадуть мені платню тільки через три місяці...

Нора. Так, так, неодмінно. Але ж іди сюди, я тобі покажу, чого я накупила. І як дешево! Поглянь, ось новий костюм для Івара і шабля. Ось коник і сурма для Боба. А ось лялька і лялькове ліжечко для Емми. Простенькі, та вона все одно їх швидко поламає. А тут на плаття і фартушки для служниць. Старій Анні-Марії варто було б, звичайно, подарувати більше...

Хельмер. Ав цьому пакеті що?

Нора (схоплюючись). Ні-ні, Торвальде! Цього тобі не можна бачити до вечора!

Хельмер. Ну-ну! А ти мені ось що скажи, маленька крутійко, — що ти для себе видивилась?

Нора. Е, мені зовсім нічого не треба.

Хельмер. Зрозуміло, треба! Назови ж мені тепер що-небудь таке доцільне, чого тобі більше від усього хотілося б.

Нора. їй-право, не треба. Або послухай, Торвальде...

Хельмер. Ну?

Нора (перебираючи ґудзики його піджака і не дивлячись на нього). Якщо вже ти хочеш подарувати мені що-небудь, то ти б... ти б...

Хельмер. Ну-ну, говори.

H о р а (швидко). Ти б дав мені грішми, Торвальде. Скільки можеш. Я потім, ближчими днями, і купила б собі на них що-не-будь...

X е л ь м е р. Ти маленька дивачка! Дві краплі води — твій батько. Тільки і клопочешся, як би роздобути грошей. А як добудеш — дивись, вони між пальцями і вислизнули, сама ніколи не знаєш, куди їх поділа. Ну, що ж, доводиться брати тебе такою, яка ти є. Це вже в крові в тебе. Так-так, це в тебе спадкове, Норо.

Нора. Ах, більше б мені успадкувати від батька його якостей!

Хельмер. А мені б не хотілося, щоб ти була іншою, ніж ти є, мій любий жайвороночку!..

Дзвінок у передпокої.

Нора. Ах, дзвонять! Мабуть, хто-небудь до нас. Досадно.

Хельмер. Якщо хто-небудь у гості, — мене немає вдома, пам'ятай.

Служниця (на дверях передпокою ). Пані, там незнайома дама.