Дія перша

Затишна кімната, обставлена зі смаком, але недорогими меблями. В глибині, в середній стіні, двоє дверей: одні, праворуч, ведуть в передпокій, другі, ліворуч, до кабінету Хельмера. Між цими дверима піаніно.

Посередині лівої бокової стіни двері, ближче до авансцени вікно. Біля вікна круглий стіл з кріслами і диванчиком. У правій стіні, трохи далі в глибину, також двері, а попереду кахельна грубка; перед нею кілька крісел і качалка. Між грубкою і дверима столик. На стінах гравюри. Етажерка з фарфоровими та іншими дрібничками, книжкова шафочка з книгами в розкішних обкладинках. На підлозі килим. В грубці вогонь. Зимовий день.

В передпокої дзвінок. Трохи згодом чути, як двері відмикають. З передпокою в кімнату входить, весело наспівуючи, Нора, у верхньому

одязі, з пакетами і пакунками, які вона складає на стіл праворуч. Двері у передпокій залишаються відчинені, і там видно посильного; він приніс ялинку і кошика, які віддає служниці, що відчинила двері.

H о р а. Гарненько заховай ялинку, Елене. Діти не повинні бачити її раніше, ніж увечері, коли вона буде прикрашена. (До посильного, виймаючи портмоне). Скільки? Посильний. П'ятдесят ере! Нора. Ось крона... Ні, залишіть собі все.

Посильний кланяється й виходить. Нора зачиняє двері в передпокій, знімає з себе верхній одяг, усміхається тихим задоволеним сміхом. Потім виймає з кишені торбинку з мигдалевим печивом і з'їдає кілька штучок. Обережно йде до дверей, що ведуть у кімнату чоловіка, і прислухається.

Так, він вдома. (Знову наспівує, йдучи до стола).

Хельмер (з кабінету). Що де, жайворонок заспівав? H о р а (розгортаючи пакунки). Він самий. Хельмер. Білочка там вовтузиться? Нора. Еге ж!

Хельмер. Коли ж білочка вернулась?

Нора. Щойно. (Ховає торбинку з печивом в кишеню і витирає собі губи). Іди сюди, Торвальде, поглянь, чого я накупила?

Хельмер. Почекай, не заважай. (Трохи згодом відчиняє двері і зазирає в кімнату, тримаючи ручку в руці). Накупила, кажеш? Оце все?.. То, виходить, пташка знову літала смітити грішми?

Нора. Знаєш, Торвальде, час нам нарешті трішки розгулятись. Адже це перше Різдво, коли в нас немає необхідності так обмежувати себе.

Хельмер. Ну і розтринькувати нам також не можна.