— Аякже! Дуже потрібні нігілісти!

— Потрібні вони чи ні — не нам вирішувати. Адже й ви вважаєте себе не зайвим.

— Панове, панове, будь ласка, без особистостей! — вигукнув Микола Петрович і трохи піднявся.

Павло Петрович усміхнувся і, поклавши руку на плече брата, змусив його знову сісти.

— Не турбуйся,— промовив він.— Я не забудуся саме внаслідок того почуття гідності, з якого так жорстоко глузує пан... пан лікар. Дозвольте,— продовжував він, звертаючись знову до Базарова,— ви, можливо, гадаєте, що ваше вчення новина? Даремно ви так думаєте. Матеріалізм, який ви проповідуєте, був уже не раз в ужитку і завжди виявлявся неспроможним...

— Знову чужоземне слово! — перебив Базаров. Він починав злитися, і обличчя його прибрало якогось мідного і грубого кольору.— По-перше, ми нічого не проповідуємо; це не в наших звичках...

— Що ж ви робите?

— А ось що ми робимо. Раніше, не так давно, ми говорили, що чиновники наші беруть хабарі, що в нас немає ні доріг, ні торгівлі, ні правильного суду...

— Ну, так, так, ви викривачі,— так, здається, це називається. З багатьма з ваших звинувачень і я згоджуюсь, але...

— А потім ми здогадались, що молоти, все лише молоти про наші виразки не вартує, що це призводить лише до банальності та доктринерства; ми побачили, що й розумники наші, так звані передові люди та викривачі, нічого не варті, що ми займаємося дурницями, розводимося про якесь мистецтво, позасвідому творчість, про парламентаризм, про адвокатуру і чортзна про що, коли йдеться про насущний хліб, коли найгрубший забобон нас душить, коли всі наші акціонерні товариства розлетілися лише через те, що бракує чесних людей, коли навіть свобода, про яку турбується уряд, заледве чи принесе нам користь, тому що мужик наш ладен самого себе обікрасти, щоб тільки напитися дурману в шинку.

— Так, — перебив Павло Петрович,— так: ви в усьому цьому переконались і зважились самі ні за що всерйоз не братися.

— І зважились ні за що всерйоз не братися,— понуро повторив Базаров.

Йому раптом стало прикро за себе, навіщо він так розводився перед цим паном.

— А тільки глумитися?