сім'я переїхала до Брукліна, Хлопчика віддали до школи, але через иестатки він не зміг її закінчити. З 1830 року починаються його трудові "університети". Спочатку він працював складачем і друкарем у редакції газети, у вісімнадцять років став сільським учителем, а згодом був журналістом, головним редактором газети "Бруклін дейлі іґл" (1846 — 1848).

Опісля звільнення Вітмена з цієї посади він був змушений працювати теслею. Втім, як слушно зауважують дослідники його біографії, ці пошуки і зміни роботи аж ніяк не були для поета самодостатніми. Головним було накопичення життєвих вражень, які, зрештою і надихнули його на створення віршів "Листя трави".

"Листя трави". Ще задовго до громадянської війни за скасування рабства Вітмен уже писав вірші, у яких засуджував расовий гніт, звеличував працю американського народу, створюючи образи звичайних трудівників — дроворубів, землеробів, човнярів.

Поетична збірка Вітмена "Листя трави", до якої увійшли дванадцять віршів і поем, вперше побачила світ у 1855 р. За життя автора книжка "Листя трави" витримала одинадцять видань, а перед смертю поет встиг відредагувати й дванадцяте, заповівши вважати його остаточним. Незмінною залишалася тільки назва ("Листя трави"). У кожному наступному виданні Вітмен доповнював книгу новими віршами і поемами, суттєво переробляв уже опубліковані твори, змінював композицію книжки.

Перше видання автор здійснив анонімно і власним коштом. Кращі вірші з цієї збірки увійшли до наступних видань.

"Добрий сивий поет". З початком громадянської війни між північними і південними штатами поет вступає до лав борців проти рабства. Він не лише гартує своїми піднесеними віршами підупалий після перших поразок дух товаришів, але й сам протягом двох років перебуває добровольцем у діючій армії Півночі і виконує важкі обов'язки санітара у госпіталі. Після перемоги аболіціоністів, щоправда, дуже потьмареної вбивством президента Авраама Лінкольна, пам'яті якого поет присвячує кілька кращих своїх віршів, Вітмен залишається у столиці і працює у Міністерстві внутрішніх справ, на чолі якого став колишній священик Джеймс Гарлан.

Дізнавшись про те, що серед службовців міністерства є автор "аморальної" книги (так деякі критики називали збірку "Листя трави"), Гарлан у червні 1865 р. звільнив його з роботи. На захист Вітмена і його збірки виступив друг поета О'Коннор, видавши бро-