туру під назвою "Добрий сивий поет". Згодом слова "добрий сивий поет" стали постійними епітетами Вітмена. Його слава на той час була вже настільки гучною, що невдовзі поетові запропонували іншу посаду, яку Вітмен обіймав аж до важкої хвороби.

У 1873 році Вітмена розбив параліч, віднялася ліва половина тіла. Поет переїхав у штат Нью-Джерсі і поселився у містечку Кемден. Тут він і помер 26 березня 1892 року.

Поезія Вітмена

У 1885 році була опублікована книга Вітмена "Листя трави" — найзначніший витвір поета. І хоча з часом лірико-філософська в своїй основі поезія Вітмена збагачувалась актуальними соціально-політичними темами кожного нового десятиліття, але головна тематична лінія віршів поета завжди була пов'язана з оспівуванням краси природи і величі людини. Поява "Листя трави" була підготовлена напруженими ідейно-естетичними шуканнями Вітмена 40-50-х років.

Багато що зближує поета з трансценденталістами¹, і перш за все віра в існування "наддуші", часточка якої є в кожній людині, котра відчуває своє злиття з природою. Ця близькість проявляється і в культі дружби, в заклику до єднання людей. Проте Вітмен, чия думка здатна линути в космічну далечінь, пов'язує свій ідеал з реальними завданнями боротьби за справедливість і щастя людей на землі. Він прославляє можливості науки і оспівує її досягнення.

Збірка "Листя трави" відкривається "Піснею про себе'*, що стала своєрідним поетичним маніфестом автора. Вітмен проголошує єдність поета і народу, оспівує працю людей з білою і чорною шкірою, захоплюється їхньою силою і спритністю, проклинає рабство, прославляє любов до життя і засуджує пасивну покірність. Ліричний герой "Пісні про себе" — узагальнено-філософський образ рядового американця, людини з народу, яка зневажає лицемірну мораль пуритан², що все ще панувала у школах і коледжах за часів Вітмена.