І над шаліючим в розповені Дніпром Від хвиль і трав тонкі димки вставали.

Вітряк з-за круч примарно вирина, Зелена даль ставала голубою... І під човном тремтлива бистрина Лисніє сталлю вороною...

А там затоплений назустріч ліс летів... В його світлиці талі води терпли, І над вільготою там сокір зеленів, Біліли яблуні та гомоніли верби.

В цілунках струменів, що линуть із гаїв, Співці, яких лиш ліс та хвилі дослухали, У заповзятті хвацькім солов'ї Пустельний простір неба колихали.

Ось луг смарагдовий, ось жовті вам піски, На схилах зашарілі золотисто; Он гуси у густих кущах, он кулики Гасають з необачним свистом.

Лишився б тут повік — дивитись, Слухать, жить...

Переклад з російської С. Бурлакова

Запитання та завдання.

1. Визначте провідні мотиви лірики А. Фета.

2. Що дає підстави називати А. Фета представником "чистого мистецтва"? Як це проявляється у його творчості?

3. На прикладі поезії "Я прийшов до тебе, мила..." прослідкуйте, як поет змальовує злиття людини зі світом природи.

4. Чому, на вашу думку, поезія "Шепіт... ніжний звук зітхання..." сприймалася тогочасним читачем як "поетична зухвалість"? Висловіть своє ставлення до цього вірша.

5. Яким вам уявляється ліричний герой поезій "Убога мова в нас...", "В борні житейській згубивши надію...", "На Дніпрі у повінь".