— Я радий, що ви кінець кінцем оцінили мою працю, — холодно озвався Голуорд, прийшовши до тями. — Я вже не думав, що вас на це стане.

— Оцінив? Я закоханий у неї! Це ж ніби частка мене самого!

— Ну що ж, гаразд. Як тільки ви підсохнете, вас покриють лаком, вставлять у раму і відішлють додому. Тоді зможете чинити з собою що завгодно.

Коли двері зачинились за гістьми, художник важко сів на диван. На його обличчі з'явився вираз болю.

Розділи III — VI

[Захоплений вродою Доріана, лорд Генрі Уоттон дізнається від свого дядька подробиці Доріанової біографії. Виявляється, що його мати — красуня леді Девере — нестямно покохала якогось бідного "офіцерика" і втекла з ним. Незабаром після їхнього одруження "офіцерика" було вбито на дуелі, а після цього померла і мати, народивши сина, якого взяв на виховання старий лорд Кельсо. Лорд Генрі твердо вирішує "підкорити Доріана своєму впливові". Зайшовши по дорозі до тітки на полуденок, серед "блискучого" товариства він побачив і Доріана Грея. Спілкування з лордом зачарувало юнака.

Невдовзі Доріан розповів лордові Генрі про своє кохання до актриси Сібіл Вейн, яку він вперше зустрів у якомусь "жалюгідному театрику", коли вона виконувала роль Джульєтти у трагедії Шекспіра "Ромео і Джульетта". Лорд Генрі розумів, що це гедонічне почуття розбудив у юнакові саме він і що "вивчення Доріана Грея обіцяє плідні наслідки".

Родичі Сібіли Вейн несхвально зустріли повідомлення дочки про її кохання до "Чарівного Принца" — Доріана Грея, особливо ж ремствував Сібілин брат Джеймс, якому були ненависні "залицяння цього світського джигуна".

Тим часом Доріан Грей запрошує своїх друзів — лорда Генрі і художника Безіла Голуорда — у театр на виставу, у якій гратиме Сібіл, щоб вони самі оцінили талант і вроду його обраниці.]

Розділ VII

Не знати чому, але публіки в театрі того вечора було повно, і гладкий єврей-директор, що зустрів при вході Доріана та його друзів, розпливався аж до вух у солодкаво-влесній посмішці...

У партері весело гомоніли якісь жінки, дратуючи слух верескливим реготом. З буфету чути було, як бахкали корки.