— Що-небудь знайшли при ньому? — спитав Доріан, нахиляючись уперед і втуплюючи приголомшений погляд у лісника. — Які-небудь документи?

— Ні, пане. Лише гроші — трохи — і шестизарядний револьвер. А ім'я немае. Він, бачиться, чоловік пристойний, пане, хоч і з простолюду. Якийсь матрос, ми так гадаємо.

Доріан скочив на ноги. Божевільна надія промайнула в нього, і він гарячкове її хопився.

— Де труп? — вигукнув він. — Кажіть хутчіш. Я мушу його зараз же побачити.

— Він у порожній стайні на Гоум-фарм, пане. Люди не люблять таке тримати у себе в хаті. Кажуть, мрець приносить нещастя.

— На Гоум-фарм? Мерщій давайте туди, почекаєте там. Скажіть котрому конюхові привести мені коня... Або ні, не треба. Я сам візьму, так швидше.

Не ринуло й чверті години, як Доріан Грей уже мчав на весь дух довгим путівцем. Раз кобила рвонула вбік, побачивши білі ворота, і ледве не скинула верхівця. Він уперіщив її пужалном по шиї, і вона помчала вперед, стрілою прорізуючи нічну пітьму. Камінці виприскували у неї з-під копит.

Нарешті він доїхав до Гоум-фарм. На подвір'ї ферми шасталося двоє робітників. Доріан скочив з сідла і кинув одному з них повіддя. В найдальшій стайні блимав якийсь вогник. Щось немов підказало Доріанові, що труп там; він квапливо підійшов до дверей і вже поклав руку на клямку.

Тоді пристав на мить, почуваючи, що зараз він на порозі відкриття, яке принесе йому або спокій, або погубу. Відтак шарпнув двері і увійшов.

На купі мішковини аж у протилежному кутку лежало тіло людини в простій сорочці й синіх штанях. Обличчя мерцеві вкривала строката хусточка. Поряд, потріскуючи, горіла груба свічка, встромлена в шийку пляшки. Доріан Грей весь колотився. Він відчував, що йому не стане духу своєю рукою прийняти цю хусточку, і гукнув одного з робітників.

Коли робітник прибрав хусточку, Доріан підступив ближче. Радісний крик вирвався йому з уст. Чоловік, що його підстрелили в гущавині, — був Джеймс Вейн. Кілька хвилин Доріав стояв непорушно, дивлячись на мерця. А коли повертався верхи додому, в очах його виступили сльози: він знав, що тепер уже таки в безпеці.