Лорд Генрі глянув, куди вказувала тремтяча рука в рукавичці,

— Авжеж, бачу, — усміхаючись, сказав він. — Вас жде садівник. Певно, хоче поспитати, яких квіток зрізати до столу на вечір. Але нерви у вас і справді стали зовсім нікудишні, любийі Неодмінно побувайте в мого лікаря, коли повернемося до міста.

Доріан полегшено перевів подих, переконавшись, що підходить лише садівник. Той підняв капелюха, в нерішучості скосив погляд на лорда Генрі, а тоді добув з кишені листа й подав своєму господареві.

— Її світлість наказали почекати на відповідь, — мовив він упівголоса.

Доріан поклав листа в кишеню.

— Перекажіть її світлості, що зараз я сам прийду, — холодно сказав він.

Челядник повернувся і квапливо пішов до будинку.

— Як полюбляють жінки ризикові вчинки! — засміявся лорд Генрі. — Цією рисою в них я найбільш захоплююся. Жінка ладна фліртувати з ким завгодно, аби тільки на очах інших людей.

— А ви, Гаррі, так само полюбляєте ризикові слова! І цим разом ви таки схибили. Герцоґиня мені дуже подобається, але я не закоханий у неї.

— Зате вона дуже закохана в вас, але подобаєтесь ви їй менше. Отож двійко з вас чудове.

— Ви плітки розводите, Гаррі, хоч і не маєте на те жодних підстав.

— Підстава будь-якої плітки — впевненість у неморальності, — сказав лорд Генрі, запалюючи цигарку.

— Ой Гаррі, задля дотепу ви й рідного батька б не пожалували!

— Люди самохіттю сходять на жертовник.

— Як би я хотів знову покохати! — промовив Доріан Грей з глибоким пафосом у голосі. — Але я, здається, вже цього не можу і позабув навіть бажання... Я забагато цікавлюся самим собою і став уже тягарем сам для себе. Мені треба забратися куди-небудь, забути все! Дурницю я зробив, що взагалі сюди приїхав... Я, мабуть, похилю телеграму Гарві, хай приготують яхту. На яхті хоч безпечно.

— Безпечно? Від чого, Доріане?.. У вас якась турбота. Чому ви мені не розкажете? Ви ж знаєте — я б радо поміг вам.

— Не можу я розказати вам, Гаррі, — понуро відповів Доріан. — Та й, певно, то все лише мої химери... Цей нещасливий випадок