а я завжди витрачу тільки половину. Все якомога дешевше та простіше купляла. Це щастя, що мені все до лиця, і Торвальд ніколи нічого не помічав.

В передпокої чути дзвінок.

Фру Лінне ( встає ). Дзвонять. Мені, мабуть, краще вийти.

Нора. Ні, залишайся. Сюди навряд чи хто прийде. Це, певно, до Торвальда...

Служниця (на дверях передпокою). Вибачте, пані, тут один пан хоче поговорити з паном адвокатом.

Нора. Тобто, з директором банку, хочеш ти сказати.

Служниця. З паном директором. Але я не знаю, — адже там лікар...

Нора. А що це за пан?

Крогстад (на дверях). Це я, фру Хельмер.

Фру Лінне, вражена, здригнувшись, одвертається до вікна.

H о р а (ступивши крок до Крогстада, з хвилюванням, притихлим голосом ). Ви? Що це значить? Про що ви хочете говорити з моїм чоловіком?

Крогстад. Про банківські справи, певною мірою. Я посідаю невеличку посаду в акціонерному банку, а ваш чоловік буде тепер нашим директором, як я чув...

Нора. Отже...

Крогстад. В особистій справі, фру Хельмер. Більше нічого.

Нора. То будьте ласкаві пройти до нього в кабінет. (Байдуже вклоняється, зачиняє двері в передпокій, потім підходить до грубки подивитись, чи добре в ній горить).

Фру Лінне. Норо... хто це був?

Нора. Приватний повірений Крогстад.

Фру Л і н н е. Отже, це справді він.

H о р а. Ти знаєш цю людину?

Фру Лінне. Знала... Кілька років тому. Адже він якийсь час вів справи в наших краях.

З кабінету Хельмера виходить лікар Р а н к .

Лікар Ранк (ще на дверях ). Ні-ні, я не хочу заважати. Я краще загляну до твоєї дружини. (Зачиняє за собою двері і помічає фру Лінне). Ах, вибачте! Я і тут, здається, буду заважати.

Нора. Анітрохи. (Представляє їх одне одному ). Лікар Ранк — фру Лінне.