Фру Лінне. Так, ми давні знайомі.

Нора. І коли вона дізналася, що тебе призначено директором банку, — про це було в газетах, — вона відразу ж полетіла сюди... Правда, Торвальде, ти заради мене зробиш що-небудь для Кристини? А?

X е л ь м е р. Ви з'явились саме в щасливу хвилину, пані.

Фру Л і н н е. 0, як мені вам дякувати?

Хельмер. Нема за що. (Одягає пальто). Але сьогодні ви вже вибачте мені...

Лікар Ранк, Хельмер і фру Лінне виходять; Анна-Марія входить з дітьми в кімнату. Нора також входить до кімнати, зачиняючи двері

в передпокій.

Нора. Які свіженькі, жваві, рум'яненькі! Просто яблучка, розанчики!.. То весело було? А, це чудово. Справді? Ти катав на санчатах і Боба, і Еммі? Обох відразу? Ти диви! Молодчина-хлопчак мій Івар!.. Йі, дай подержати її, Анно-Маріє! Дорога моя, люба лялечко! (Бере у няньки меншу дівчинку і кружляє з нею). Так-так, мама потанцює і з Бобом! Що? В сніжки гралися? Ах, шкода, що мене з вами не було... Ні, облиш, я сама їх роздягну, Анно-Маріє. Дай, будь ласка, мені самій, — це так весело. Там для тебе кава стоїть на грубці.

Починається гра, супроводжувана сміхом, веселощами; ховаються і в цій кімнаті, і в сусідній праворуч. Цілковите захоплення. Нора висовується, ніби хоче злякати їх. Новий вибух захоплення. Тим часом — стукають у вхідні двері. Ніхто не помічає. Тоді двері з передпокою розчиняються,

і з'являється Крогстад. Він вичікує якусь хвилинку. Гра триває.

Крогстад. Вибачте, фру Хельмер...

Нора (легко скрикуючи, обертається і напівпідводиться). А! Що вам?

Крогстад. Поговорити з вами.

Нора. Зі... (До дітей тихо). Ідіть до Анни-Марії. Ви хочете поговорити зі мною?

Крогстад. Так, хочу.

Нора. Що ж вам потрібно? Я зовсім не можу сьогодні...

Крогстад. Чи не згодитеся ви потурбуватися, щоб я зберіг своє становище підлеглого в банку?

Нора. Що це значить? Хто думає позбавити вас його?