Нора. Повинен був? Він і підписав.

Крогстад. Я залишив місце для числа. Цебто ваш батько сам повинен був проставити день і число, коли підпише документ. Чи це ви пам'ятаєте, пані?

Нора. Здається...

Крогстад. Скажіть мені, фру Хельмер, чи ви не пам'ятаєте випадково дня смерті вашого батька? Тобто якого місяця і числа він помер?

Нора. Тато помер двадцять дев'ятого вересня.

Крогстад. Цілком справедливо; я довідувався. І ось саме тут виходить диво... (виймає документ) яке я ніяк не можу з'ясувати собі.

Нора. Яке диво? Я не знаю...

Крогстад. Таке диво, фру Хельмер, що батько ваш підписав цей вексель через три дні після своєї смерті.

H о g а. Як це так? Я не розумію.

Крогстад. Батько ваш помер двадцять дев'ятого вересня. Але погляньте. Ось тут він помітив свій підпис числом — друге жовтня. Хіба це не диво?

Нора мовчить. Чи можете ви з'ясувати мені це?

Нора все мовчить.

Примітне ще ось таке: слова "друге жовтня" і рік написано не почерком вашого батька, а іншим, який мені здається знайомим. Ну, це можна ще пояснити: ваш батько міг забути поставити число і рік під своїм підписом. І хтось інший зробив це навгад, не знаючи ще про його смерть. В цьому немає нічого такого. Головна справа в самому підписі. Він, підпис, справжній, фру Хельмер? Це справді ваш батько підписався?

H о р а (після короткої паузи підводить голову і задирливо дивиться на нього). НІ, не він. Це я підписалась за нього.

Крогстад. Слухайте, фру Хельмер... Ви знаєте, що це небезпечне зізнання?

Нора. Чому? Ви скоро одержите свої гроші сповна?

Крогстад. Фру Хельмер, ви, очевидно, не уявляєте собі ясно, в чому, власне, ваша вина. Але я можу сказати вам ось що: те, на чому я попався і що так заплямувало мене в очах суспільства, було анітрохи не гірше за те, що зробили ви.