Нора, Невже ви хочете, щоб я повірила, що ви відважились на це, рятуючи життя вашої дружини?

Крогстад. Закон не цікавиться причинами.

H о р а. То поганий, виходить, цей закон.

Крогстад. Поганий чи ні, але коли я подам цей документ у суд, — вас засудять по закону.

Нора. Ні за що не повірю, щоб дочка не мала права позбавити вмираючого старика-батька тривог і гіркоти? Щоб дружина не мала права врятувати життя своєму чоловікові? Я не знаю точно законів, але впевнена, що десь у них повинно бути це дозволено. А ви, юрист, не знаєте цього! Ви, певно, поганий законник, пане Крогстад.

Крогстад. Хай так. Але на справах... на таких, які зав'язались у нас з вами, ви, звичайно, припускаєте, що я трохи знаюсь? Так от. Робіть, що хочете. Але... якщо мене викинуть ще раз, ви будете в моїй компанії. (Вклоняється і виходить через передпокій).

З передпокою входить Хельмер з пакою паперів під рукою.

H о р а. А!.. Уже повернувся?

Хельмер. Так. Заходив хто-небудь?

Нора. Заходив?.. Ні.

Хельмер. Дивно. Я бачив, як Крогстад вийшов із воріт.

Нора. Справді?.. Ах, так, правда; Крогстад — він заходив сюди на хвилинку.

Хельмер. Норо, я бачу по твоєму обличчю, він приходив просити, щоб ти замовила за нього слово.

Нора. Так. Але скажи мені, те, в чому цей Крогстад провинився, — це справді дуже погано?

Хельмер. Він провинився в підробці документів. Ти маєш уяву про те, що це таке?

Нора. Чи не від злиднів він це зробив?

Хельмер. Так, або, як багато хто, — з легковажності. І я не такий безсердечний, щоб безповоротно засудити людину за один такий вчинок.

Нора. Справді, це так, Торвальде?

Хельмер. Але Крогстад не пішов цим шляхом. Він вивернувся всякими правдами і неправдами, і це, власне, погубило його морально.

Нора. По-твоєму, треба було...

Хельмер. Ти уяви собі тільки, як людині з такою плямою на совісті доводиться брехати, вивертатися, прикидатися перед усі