страсті, вона відчувала тепер щире бажання стати доброчесною. Може, тільки тоді й усвідомила вона ціну жіночій порядності, коли зібрала гіркий ужинок гріхів. Щоразу, коли юний Ернест виходив із батькової кімнати, вона піддавала його допитові, прагнучи довідатися, як поводився граф, що він казав. Хлопець охоче відповідав на всі запитання матері, приписуючи її цікавість ніжній любові до батька. Мої відвідини стривожили графиню; вона побачила в мені виконавця мстивих намірів графа і сповнилася рішучості не допустити мене до вмирущого. Сповнений тривожних передчуттів, я дуже хотів домогтися побачення з графом, бо мене непокоїла доля зустрічної розписки. Якби цей документ потрапив до рук графині, вона могла пред'явити його, і тоді почалася б нескінченна судова тяганина між нею та Гобсеком. Я надто добре знав лихваря і був певний, що він не віддасть графині майна, яке передав йому граф, а в тексті зустрічної розписки, яку міг привести в дію лише я, було багато зачіпок для судового крутійства. Я хотів запобігти таким неприємностям і тому пішов до графині вдруге.

Ми розлучилися ворогами. Вона хотіла б знищити мене, а я почував до неї жалість, що для таких натур рівнозначно найжорсто-кішій образі. Вона відчула цю жалість і під чемною оболонкою моїх останніх фраз. Я дав їй зрозуміти, що її чекає неминуче розорення, хоч би як вона викручувалась, і, думаю, її опанував моторошний жах.

"Якби я поговорив із графом, то принаймні доля ваших дітей..."

"НіІ Тоді я в усьому залежатиму від вас!" — сказала вона, урвавши мене зневажливим жестом.

Оскільки боротьба між нами стала відкритою, я вирішив власними засобами врятувати цю родину від злиднів, які чекали на неї. Заради цієї мети я був готовий навіть удатися до дій юридично незаконних, якби виникла така необхідність. І ось що я вчинив. Я подав на графа де Ресто позов на всю суму його фіктивного боргу Гобсекові й домігся попереднього рішення, яке давало мені право по смерті графа опечатати його майно. Графині, звичайно, довелося приховати від світу цей процес. Потім я підкупив одного із служників у графському домі, й він пообіцяв викликати мене, коли його хазяїн буде відходити, навіть якби це сталося глупої ночі. Я вирішив з'явитися несподівано, залякати графиню погрозою негайно описати майно і в такий спосіб урятувати зустрічну розписку. Згодом я довідався, що ця жінка нишпорила в "Цивільному кодексі",