Я провів його до дверей своєї контори, і мені здалося, що обличчя в нього просвітліло від усвідомлення того, що він збирається вчинити справедливо. — Ось так, Камілло, молоді жінки скочуються на саме дно прірви. Досить буває кадрилі на балу, романсу, проспіваного за фортепіано, заміської прогулянки, щоб після цього прийшло непоправне лихо. Його накликають на себе, послухавшись голосу зарозумілого марнолюбства, гордині, повіривши усмішці або піддавшись раптовій забаганці легковажної юності. Ганьба, каяття і безвихідь — ось імена трьох фурій, у чиї руки неминуче потрапляє жінка, тільки-но вона переступить межу... — Бідолашна Камілла, у неї вже очі злипаються, — сказала віконтеса, уриваючи стряпчого. — Іди вже, моя доню, спати. Тебе не треба лякати картинами гріха, ти й без цього залишишся доброчесною і цнотливою. Камілла де Гранльє зрозуміла матір і вийшла. — Ви зайшли надто далеко, любий пане Дервіль, — сказала віконтеса. — Повірений у справах — це все-таки не мати й не проповідник. — Але ж газети в тисячу разів... — Та ви, мабуть, з неба впали, бідолашний Дервілю! — урвала стряпчого віконтеса.— Невже ви думаєте, що моя дочка читає газети? Розповідайте далі, — сказала вона після паузи. — Минуло три місяці після затвердження купчої, за якою власність графа переходила до Гобсека... — Ви можете тепер називати графа на прізвище — де Ресто, адже моєї дочки тут уже нема, — сказала віконтеса. — Гаразд, — погодився стряпчий. — Отож минуло багато часу після затвердження купчої, а я все ще не отримав зустрічної розписки, яка мала зберігатись у мене. В Парижі стряпчих аж надто захоплює потік життя, і вони не можуть приділяти справам своїх клієнтів більше уваги, ніж самі клієнти, — за рідкісними винятками, які ми іноді робимо. Та все ж таки, пригощаючи якось Гобсека обідом у себе вдома, я спитав у нього, коли ми підвелися з-за столу, чи не знає він, чому нічого більше не чутно про графа де Ресто. "На це є поважні підстави, — відповів лихвар. — Граф при смерті. Такі ніжні душі не вміють зладнати з горем, і воно вбиває їх. Життя — нелегке ремесло, і слід докласти зусиль, щоб навчитися його. Коли людина пізнає життя, витерпівши його муки, її фібри
|