во, мандрував світом, торгуючи діамантами чи людьми, жінками чи державними таємницями, але я глибоко переконаний, що жодна людська душа не гартувалася в таких жорстоких випробуваннях, як він. Того дня, коли я приніс йому решту боргу й цілком із ним розквитався, я з деякими риторичними пересторогами запитав, чому він злупив з мене такі високі відсотки і чому, бажаючи допомогти мені, як другові, він не зробив цього безкорисливо. "Сину мій, я звільнив тебе від вдячності. Ти знаєш, що ти нічим мені не зобов'язаний, і тому ми залишаємося найкращими друзями". Ця відповідь, добродію, краще за будь-які слова пояснить вам вдачу Гобсека".

"Моє рішення безповоротне, — сказав мені граф. — Підготуйте необхідні документи, за якими я передам Гобсекові право на володіння моєю власністю. І тільки вам, добродію, довірю я скласти зустрічну розписку, в якій він підтвердить, що продаж є фіктивним, візьме на себе зобов'язання управляти моєю маєтністю за власним розсудом і передати її моєму старшому синові, коли той досягне повноліття. Але тепер я повинен признатися вам: зберігати цей дорогоцінний документ у себе я боюся. Не довірю я розписку й синові — він надто любить свою матір. Ви не відмовитеся взяти її на збереження? На випадок своєї смерті Гобсек призначить вас спадкоємцем моєї власності. Отже, я все передбачив. — Граф на якусь мить замовк, і вигляд у нього був дуже схвильований. — Тисячу разів пробачте, пане, що завдаю вам клопоту, — озвався він нарешті, — але я так страждаю та й здоров'я моє викликає в мене тривогу. Недавні прикрощі були для мене жорстоким ударом, і крайній захід, до якого я вдаюся, просто необхідний".

"Дозвольте насамперед подякувати вам за довіру, — відповів я. — Але щоб виправдати її, я повинен звернути вашу увагу на те, що цими заходами ви позбавите будь-якого права на спадщину своїх... молодших дітей. А вони теж носять ваше прізвище. Хай навіть вони діти грішної жінки, яку ви колись любили, вони не повинні потерпіти. Хочу вам сказати, що не візьму на себе почесного обов'язку, яким ви мене вшановуєте, якщо їхня частка не буде точно встановлена".

Почувши ці слова, граф весь затремтів. Сльози набігли йому на очі, він міцно потис мені руку й сказав:

"Я ще не знав вас добре. Ви завдали мені болю й водночас утішили мене. Ми точно визначимо частку, належну цим дітям, в одному з пунктів зустрічної розписки".