далі й далі. Золотавість його кучерів побереться сивизною, поблякнуть ніжні троянди його юного обличчя. За кожен гріх, який він, Доріан, вчинить, лягатиме пляма ганьби на портрет і нівечитиме його красу... Але ні, він не грішитиме більше! Портрет, — чи він інакший, чи незмінений, — стане для нього наочним втіленням його сумління. Він опиратиметься спокусі. Він не бачитиметься більше з лордом Генрі, — принаймні не слухатиме його невловно-отруйних теорій, які колись у садку Безіла Голуорда вперше розворушили в ньому, Доріані, жагу неможливого... Він спокутує свою провину, повернеться до Сібіл Вейн, одружиться з нею, спробує знову її полюбити. Це його обов'язок. Вона ж, бідолашна, вистраждала, мабуть, більше за нього! Він повівся з нею як останній егоїст! Нічого, любов повернеться, і вони з Сібіл знову будуть щасливі. Життя їхнє буде прекрасне й чисте.

Він підвівся з крісла і заслонив портрет ширмою, мимохіть здригнувшись від погляду на нього.

— Який жах! — пробурмотів він сам до себе і, підійшовши до вікна, розчинив його.

Опинившись у саду на траві, він спрагло дихнув на повні груди. Свіже ранкове повітря немовби розігнало всі його похмурі переживання. Тепер Доріан думав лише про Сібіл.

Розділ VIII

Було далеко за полудень, коли Доріан прокинувся. Камердинер його, Віктор, уже кілька разів заходив навшпиньки до спальні довідатись, чи не пробудився молодий господар, дивуючись, чого це він так довго спить. Нарешті продзеленчав Доріанів дзвінок, і Віктор нечутно ввійшов у спальню з філіжанкою чаю та купкою листів на маленькій таці із старовинного севрського фарфору. Він розсунув оливкові атласні запони на переливчастій голубій підбивці, що закривали три високі вікна.

— Сьогодні мсьє добре виспалися, — сказав лакей, усміхаючись.

— Котра година, Вікторе? — сонно спитав Доріан Грей.

— Чверть на другу, мсьє.

Так пізно! Доріан підвівся і, попиваючи чай, взявся до листів. Один з них був від лорда Генрі — його вранці приніс служник. Доріан повагався хвильку, а потім відклав листа вбік. Інші листи він розпечатував байдуже. Тут було звичайне зібрання візитівок,