Доріан спершу не відповідав, усе не рушаючи з місця. Але стукіт у двері не припинявся, а ставав дедалі чутніший. Так, мабуть, краще впустити лорда Генрі, пояснити йому, що він збирається почати нове життя, — він навіть посвариться, якщо інакше не обійдеться, а то й взагалі порве з Гаррі, коли вже це виявиться неминуче. Він скочив на ноги, квапливо заслонив портрет ширмою і відімкнув двері. — Дуже прикро, що воно так сталося, Доріане, — ввійшовши, сказав лорд Генрі, — але вам не слід багато про це думати. — Ви про Сібіл Вейн? — спитав Доріан. — Атож, — відповів лорд Генрі, сівши в крісло і повільно стягуючи жовті рукавички. — Це жахливо, як з одного боку подивитись, але ж ви не винні... Скажіть-но, а після вистави заходили ви до неї за куліси? — Аякже! — Ну певно, певно. І ви посварилися? — Я був неможливий, Гаррі! Просто неможливий! Але тепер уже все гаразд. Я не жалкую за тим, що сталося, — це навчило мене краще розуміти самого себе. — Ах, Доріане, я дуже радий, що ви так поставились до цього! Я боявся, щоб ви не мучили себе докорами сумління і не рвали на собі в розпачі свої гарні кучері. — Я вже пройшов через усе це, — мовив Доріан, усміхнено киваючи головою. — І зараз я безміру щасливий. Хоча б тим, що я пізнав, що таке совість. Це не те, що ви мені казали. Ні, це найбожественніше в нас! Більше не глузуйте з неї, Гаррі, — принаймні переді мною. Я хочу бути доброчесним. Я не можу й думки припустити, щоб моя душа стала потворна. — Поздоровляю вас, Доріане, це чарівна мистецька підстава для етики! А чим же ви гадаєте почати? — Одруженням із Сібіл Вейн. — Одруженням із Сібіл Вейн! — скрикнув лорд Генрі, підводячись і спантеличено дивлячись на Доріана. — Але ж, мій любий Доріане... — Авжеж, одруженням. Я знаю, що ви хочете сказати — якусь неподобу про шлюб. Не треба! І взагалі ніколи більше не кажіть мені таких речей. Два дні тому я просив Сібіл одружитись зі мною. І я не збираюся порушувати свого слова. Вона буде моя дружина. — Ваша дружина?! Доріане!.. Так ви не одержали мого листа? Я написав вам записку сьогодні вранці і переслав через свого слугу.
|