Переглянути всі підручники
<< < 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 > >>

 

запрошень на обіди, квитків на приватні виставки, програм добродійних концертів тощо, — словом, усе те, що кожного ранку протягом лондонського сезону зливою звалюється на світську молоду людину...

Одягнувшись, він пройшов у бібліотеку і сів за круглий столик проти відчиненого вікна, де на нього чекав легкий французький сніданок... Раптом його погляд упав на ширму, що заслоняла портрет, і він здригнувся.

— Мсьє холодно? — спитав лакей, ставлячи на столик яєчню. — Може, я зачиню вікно?

Доріан похитав головою.

— Ні, мені не холодно.

Коли, подавши каву й цигарки, лакей повернувся до дверей, Доріан на превелику силу стримався, щоб не зупинити його. І зрештою таки покликав назад, як Віктор уже причиняв за собою двері. Лакей зупинився, чекаючи наказу. Доріан кілька секунд дивився на нього мовчки, а потім сказав, зітхнувши:

— Вікторе, хто б не приходив, мене немає вдома.

Вставши, він замкнув обоє дверей. Принаймні він буде сам, коли дивитиметься на вияв своєї ганьби! Тоді відсунув ширму і побачив себе лице в лице. Так, це було ясно як день: портрет змінився.

Доріан часто пригадував згодом і щоразу з немалим подивом, що в перші хвилини він дивився на портрет із чисто безстороннім інтересом. Неймовірно, щоб така зміна могла зайти, а проте це був факт... Невже існує якась потайна спорідненість між хімічними атомами, що виображуються у форму й колір на полотні, і його власною душею? Тобто, що через ці атоми робляться видимі всі порухи душі, її думки і мрії? Чи, може, тут прихована інша, ще страховитіша причина?.. Доріан здригнувся, пронизаний жахом. Повернувшись до канапи, він знову ліг, все не відриваючи моторошного погляду від портрета.

Одне лише надавало йому втіхи — що портрет уже дечого навчив його. Завдяки портретові він усвідомив, як несправедливо, як жорстоко повівся із Сібіл Вейн...

Годинник вибив третю, і четверту, і ще півгодини, а Доріан Грей усе сидів непорушно...

Раптом у двері постукали і почувся голос лорда Генрі:

— Мій любий, мені конче треба вас бачити. Мерщій впустіть мене! Що це ви сидите так, замкнувшись?

 

Переглянути всі підручники
<< < 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 > >>
Hosted by uCoz