— Отже, це я убив Сібіл Вейн!.. — сказав Доріан Грей мовби сам до себе. — Убив! Це так же певно, коли б я встромив їй ніж у горло! І однак троянди через це не прив'яли, а пташки все так само радісно виспівують у моєму саду. І сьогодні ввечері я маю обідати з вами, їхати в оперу, а потім, мабуть, ще десь вечеряти. Яке життя надзвичайне і драматичне!.. Я зрозумів, що був несправедливий з нею. А тепер — вона мертва. 0 Боже, Боже! Гаррі, що мені робити? Ви не знаєте, в якій я небезпеці, і ніщо не може втримати мене від падіння. Але вона допомогла б мені! Вона не мала права вбивати себе! Це егоїстично!

— Любий Доріане, — мовив лорд Генрі, дістаючи цигарку й сірники, — жінка може зробити мужчину праведником тільки в один спосіб — увірившись йому аж поти, що він утратить будь-який інтерес до життя. Ви були б нещасні, якби одружилися з цією дівчиною...

— Мабуть, що так, — пробурмотів мертвотно-блідий Доріан, ходячи вперед і назад по кімнаті. — Але я вважав за свій обов'язок одружитися. І не моя провина, коли ця страшна трагедія перешкодила мені вчинити те, що належалось. Пам'ятаю, ви колись зауважили, що добрі наміри завжди фатальні, — вони все з'являються запізно. От і зі мною так трапилося.

— Добрі наміри —це марні спроби втрутитись у дію законів природи, їх джерело — чистісінька марнославність, наслідок їх — абсолютний нуль. Вряди-годи вони дають нам скуштувати розкоші тих безплідних емоцій, що так тішать слабкодухих людей, — ото й тільки. Добрі ухвали — це просто чеки, що люди виписують на банк, де не мають рахунку...

— Я був страшенно жорстокий з нею. Ви забуваєте це.

— Е, Доріане, жорстокість, одверта жорстокість, жінкам до вподоби більше за будь-що інше — їхні ж інстинкти напрочуд примітивні! Ми їх емансипували, та вони однаково лишаються рабинями, що шукають собі панів. Вони люблять, коли ними попихають... Я впевнений, що ви ту мить були незрівнянні! Ніколи не бачив вас, щоб ви без жарту були в гніві, але уявляю — тоді було на що подивитись!..

Запала мовчанка. В кімнаті сутеніло. З саду нечутно вповзали сріблясті тіні; кольори звільна розпливались у сіро-каламутне тло.

Часину згодом Доріан Грей звів очі.