Пан з військовою виправою. Невже цим заробиш на життя?

Пан із записником. Авжеж! І цілком непогано. Наш час — це час вискочнів. Є такі, що починають у Кентіштауні з вісімдесяти фунтів на рік, а закінчують у віллі на Парк Лейн  маючи на рік не менш як сто тисяч. Вони раді розпрощатися зі своїм злидарським кварталом, але варто їм мовити бодай слово — і вимова їх виказує. І ось є я, який може їх навчити...

Квіткарка. Займалися б ото своїм ділом і оставили бідну дівчину в покої...

Пан із записником (вибухає ). Жінко, або припиніть це огидне квоктання, або шукайте собі притулку під стінами іншого храму.

Квіткарка (з боязким викликом). Маю право буть там, де собі хочу, так, як і ви.

Пан із записником. Особа, що видає такі огидні й бридкі звуки, не має ніяких прав: ані десь бути, ані взагалі існувати. Згадайте, що ви живе створіння, наділене душею і даром виразного мовлення; що ваша рідна мова — це мова Шекспіра і Мільтона, мова, якою написано Біблію. А ви сидите тут і квокчете, як та курка.

Квіткарка  (вкрай розгублена, скоса дивиться на нього з подивом і водночас осудливо, не наважуючись підняти голову). Ггууу-у-у...

Пан із записником. Ви бачите цю істоту з лондонських підворіть? З такою вимовою сидіти їй повік у канаві! Але дайте мені три місяці — і ця дівчина зійде в мене за герцогиню на прийомі в будь-якому посольстві. Я міг би навіть забезпечити їй місце покоївки або продавщиці в магазині. А там бездоганна вимова ще важливіша.

Квіткарка. Шо ви таке балакаєте?

Пан із записником. Саме так, ви, неотесана головешко, втілення глуму з англійської мови! Не ганьбіть шляхетну архітектуру цих колон! У мене вас прийматимуть за царицю Савську. (До пана з військовою виправою.) Ви мені вірите?

Пан з військовою виправою. Звичайно. Я й сам вивчаю індійські діалекти, і...

Пан із записником (пожвавлено). Справді? А чи не знаєте ви полковника Пікерінґа, автора "Розмовного санскриту"?