Хіґінс. Що сталося, пані Пірс?

Пані Пірс (розгублена; видно, що вагається). До вас якась молода особа, пане Хіґінс.

Хіґінс. Яка молода особа?! Чого їй треба? Пані Пірс. Каже, ви дуже зрадієте, коли дізнаєтеся, чому вона прийшла. Це якась проста дівчина. Зовсім проста. Я хотіла відразу показати їй на двері, але подумала, що вона вам може знадобитися, щоб наговорити у ваші апарати. Не знаю, чи я правильно зробила, але до вас іноді приходять такі дивні відвідувачі... Сподіваюся, ви мені вибачите, пане Хіґінс. Гадаю, що...

Хіґінс. Усе гаразд, пані Пірс. А чи цікава у неї вимова? Пані Пірс. Просто жахлива, пане Хіґінс. Не збагну, як вас може таке цікавити.

Хіґінс (до Пікерінґа). Послухаймо. Тягніть її сюди, пані Пірс. (Кидається до письмового столу і дістає новий валик для фонографа.) Па ні Пірс( вертається ). Ось ця особа. Прошу, пане Хіґінс.

Входить квіткарка при повному параді. На ній капелюх із трьома страусовими перами: жовтогарячого, блакитного та червоного кольору; фартух тепер майже чистий, і пальто з грубої вовни теж почищене. Пафос цієї жалюгідної постаті, з її наївною поважністю й удаваною статечністю, зворушує Пікерінґа, який уже до цього підвівся в кріслі з появою пані Пірс. Що ж до Хіґінса, то йому байдуже, чоловік перед ним, а чи жінка. Він може лаятись чи здіймати руки до неба, обурений тупістю якоїсь крихітки, та коли йому треба щось випросити, вів ладен підлещуватись до неї, мов дитя до своєї няньки,

Хіґінс (відразу впізнавши дівчину і не приховуючи розчарування, яке у нього, мов у дитини, перетворюється на болючу образу ). Та це ж та дівчина, яку я записав учора ввечері. Вона мені більше не потрібна. В мене достатньо записів із вимовою Лісон Ґроув; не збираюся марнувати на неї валик. (До квіткарки.) Ідіть, ви нам не потрібні.

Квіткарка. Ой, мона подумать... Він же ж і уроки давать не цураєця, сама чула. А я, шоб ви знали, не кланяця вам приїхала. Не хоч'те моїх грошей - то й не тре'! Друго'о собі найду. Хіґінс. До чого тут ваші гроші?

Квіткарка. А до то'о, шо я уроки у вас брать приїхала. Ясно? І причом не задарма!

Хіґінс (приголомшений). Ну, знаєте...( Ледве перевівши подих.) І чого ж ви хочете від мене?