Квіткарка. Ну, були б ви жинтільменом, так для початку попросили б мене сісти. Я ж із вигідним ділом до вас.

Хіґінс. Пікерінґ, запропонувати, щоб це опудало сіло, чи жбурнути його у вікно?

Квіткарка ( налякана відбігає за рояль і готується до захисту). Ну-ну-у-у! (Ображена, крізь сльози.) Чо' це я опудало? Кажу ж вам: я платить буду! Як усяка леді!

Остовпівши, чоловіки розгублено дивляться на неї.

Пікерінґ (лагідно). Чого ви хочете, дитя моє?

Квіткарка. Не хочу торгувать на вулиці. Хочу буть продавщицею в магазіні. А хто ж мене возьме, як я не вмію балакать по-пра'ільному. А він говоре, шо науче. Мені ж не тре' вашої ласки. Я платить готова, а він мене обзива, як ту дівку!

Пані Пірс. Як, ви собі, дурненька, уявляєте, що зможете брати уроки в пана Хіґінса?

Квіткарка. А шо ж таке? Я не гірш вашо'о знаю, скіки дають за уроки. От і я стіки ж буду,

Хіґінс. Цікаво, скільки ж?

Квіткарка (зрадівши, підходить до нього). Ото зразу б так. Я ж знала, шо ви захоч'те вернуть оте, шо вчора мені кинули. (Довірчо.) Мабуть, під мухою були, еге ж?

Хіґінс (тоном наказу). Сядьте!

Квіткарка (непевно). Ну, шо ж... Це мона. (Сідає, Пікерінґ вертається до каміна.)

X і ґ і н с. Як вас звати?

Квіткарка. Еліза Дулітл.

Хіґінс/урочисто декламує )

Ліза, Еліза та Єлизавета Квіти збирали в саду для букета.

Пікерінґ. Три гарні фіалочки там відшукали.

Взяли по одненькій, а двох не зірвали.

Обидва заходяться сміхом.

Еліза. Тю! Як подуріли!

Пані Пірс (стаючи за кріслом Елізи). У шляхетному товаристві так не висловлюються.

Еліза. А чо' ж він зо мною так балакає?

Пікерінґ. Ось про що я подумав, Хіґінсе... Пам'ятаєте, ви казали про посольський прийом? Закладаюся, що у вас цей експери-