Еліза. Шоб я луснула! Це ви тут шо, одежу полоскочете? Ну й здорова миска — зроду такої не бачила!

Пані П і р с. Це не миска, Елізо, а ванна. В ній миються. Зараз ми й вас помиємо.

Еліза. Це ви шо, хоч'те, шоб я вся отуди залізла й намокла?! Шоб на мене в цій вашій мисці кінець прийшов? Дзуськи! Знала я одну: по суботах теж отак-о хлюпалась. І дохлюпалась, шо Богу душу оддала.

Пані Пірс. Пан Хіґінс теж приймає ванну — щоранку, і в холодній воді.

Е л і з а. Ти бач'! Живучий!

Пані Пірс. Якщо ви будете навчатись у товаристві пана Хіґінса й полковника, вам треба брати з них приклад у всьому. їм може не сподобатися, як від вас пахне. Ось — два крани: тут — гаряча вода, а тут — холодна. Зробіть таку температуру, яка вам сподобається.

Еліза (рюмсаючи). Не буду... Зроду тако'о не робила... Я жити хочу...' Я ж уся ніколи не милася...

Пані Пірс. Невже вам не хочеться бути чистою та охайною, як справжня леді? Слід мати не лише чисту душу, але й чисте тіло.

Еліза. Ой, нє-є-є...

Пані Пірс. Ну, годі плакати. Ідіть до спальні та зніміть із себе брудний одяг. (Бере з вішалочки купальний халат і подає Елізі.) Потім накиньте цей халат і вертайтеся сюди. Я тим часом приготую ванну.

Пані Пірс одягає білі ґумові нарукавники й напускає воду у ванну, стежачи за температурою води на термометрі. Потім додає жменьку ароматизованої солі та гірчичного порошку, бере чималу щітку з довгою ручкою й рясно її намилює.

Повертається Еліза — з переляку вона майже намертво зав'язалася в халат: жалюгідне видиво зацькованого створіння.

Пані П і р с. Ну ж бо, Відпустіть халат. Роздягніться.

Еліза. Не, не тре' мене роздягать! Я так не можу. Я зроду таке не робила!

Пані Пірс (рішуче зриває з дівчини халат і штовхає її у ванну). Від теплої води ще ніхто не вмирав! (Починає орудувати щіткою.)

Чути відчайдушні крики Елізи. Тимчасом Хіґінс із полковником міркують над подальшою долею дівчини. Пікерінґ відходить від каміна й, осідлавши стільця, кладе руки на спинку — немов готуючись до перехресного допиту.