Словник літературознавчих понять

Естетизм — збірна назва літературно-мистецьких течій, представники яких у своїх програмних документах і творах стверджували, що мистецтво у своїх художніх формах автономне від дійсності, має свої особливі принципи та правила і що тільки воно здатне утверджувати красу. Послідовниками естетизму були О. Вайльд, "парнасці", неокласики, символісти.

Епопея — роман або цикл романів, що відображають значний період історичного часу або велику історичну подію, висвітлюють життя героїв у його розмаїтті, складному переплетенні доль дійових осіб, їх філософському осмисленні. Широта осягнення життєвого матеріалу зумовлює складність композиції епопеї, багатолінійність  їх сюжету, різноманітність художніх засобів. Епопею називають "вінцем мистецтва".

Термін виник ще в античній Греції і означав спочатку зібрання народних пісень та сказань про якусь видатну історичну подію чи героя. Епопеями називали "Іліаду" та "Одіссею" Гомера, "Енеїду" Вергілія, "Пісню про Нібелунгів", "Калевалу" тощо.

Класичним зразком епопеї є "Людська комедія" О. де Бальзака, що складається з 96 романів і повістей, об'єднаних у 8 циклів: "Етюди про звичаї" (у тому числі сцени приватного, провінційного, паризького, військового, політичного та сільського життя), "Філософські етюди" та "Аналітичні етюди".

Головна думка епопеї Бальзака, що об'єднує всі твори циклу, визначена самим автором: через порівняння людства з тваринним світом і докладне художнє дослідження всіх людських видів відкрити спосіб наближення до найголовнішого закону світу. Засобом зв'язку між окремими творами циклу є так звані "перехідні персонажі", яких більше тисячі і які незмінно мандрують з книги в книгу. Загальний план "Людської комедії", за задумом автора, відтворює еволюцію людської психології, ставлення людини до навколишнього життя — від ілюзії та ідеалізму — через напруження пристрастей, виділення вад та егоїзму — до осмислення пережитого, перемоги мудрості і моральності.