містять окремі слова, фрагменти, цілі художні твори. Особливо характерний підтекст для психологічної новели, психологічної драми, ліричних творів.

Поліфонія — багатозвуччя, що ґрунтується на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку самостійних рівноправних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. У великій прозі поліфонія виявляється у розмаїтті проблематики та художніх прийомів, що гармонійно співіснують в одному творі, як, скажімо, у романі Ф. Достоєвського "Злочин і кара".

Психологізм у літературі — це характеристика художнього твору, сукупність стилістичних прийомів та засобів, за допомогою яких письменник передає внутрішній світ своїх персонажів. Вчинки героїв оцінюються опосередковано, з допомогою підтексту, який виникає у свідомості читача через зіставлення окремих ситуацій, висловлювань персонажів тощо.

Нові якості психологізму виявилися у так званій "діалектиці душі", яку відтворювали у своїх романах Ф. Достоєвський, JI. Толстой, Ч. Діккенс та ін.

Психологічний драматичний конфлікт — різновид художнього конфлікту в драматичному творі, при якому зіткнення протилежностей, напруження суперечностей мають внутрішній характер, виявляються не стільки в діях, скільки у переживаннях і почуттях персонажів. Вони можуть відтворювати різні грані духовного життя: наприклад, конфлікти між розумом і почуттям, обов'язком і честю.

П'єси А. Чехова є зразками психологічних драм.

Психологічний роман — великий за обсягом епічний твір, у якому автор зосереджує свою увагу на духовному світі персонажів, їх внутрішніх переживаннях. Яскравим прикладом такого твору є "Анна Кареніна" Л.Толстого. У цьому романі одну сюжетну лінію становить нещасливе кохання Анни і Вронського, а другу — шукання неохристиянського ідеалу Костянтином Левіним.

Реалізм — художньо-стильовий напрямок, що домінував у літературі і мистецтві XIX ст. Основою художнього образу реалісти вважали вірність його реальній дійсності. Письменник-реаліст віддає перевагу типізованим, а не яскраво індивідуалізованим обра-